Теоретичні аспекти визначення ефективності функціонування фондової біржі в Україні

Важливе значення мають визначення кількісних характеристик капіталізації фондових бірж, що відображені через абсолютні та відносні показни­ки. Абсолютна величина капіталізації фондової біржі вимірюється обсягами капіталу, що залуче­ний в обіг на ній [4, c. 93]. Вона розраховується за такою формулою [6]:

K = SO * P, де

SO - кількість акцій, що котируються на біржі; P - середня ціна кращих котирувань цінних па­перів на купівлю і на продаж за день (Р = (best bid + best ask)/2).

Відносна величина капіталізації - це частина капіталу у загальному обсязі ресурсів. Особли­вістю визначення фіктивної капіталізації фондової біржі є те, що в основу її визначення закладено не суму власного капіталу, а залученого в обіг. Так, відношення реальної капіталізації фондової біржі до ВВП (2) є основним показником оцінки її відносної капіталізації [4, c. 93]:

КВ = КА / ВВП. (2)

Збалансоване поєднання фіктивної і реальної капіталізації становить капіталізацію економіки, яка є індикатором її фінансової ефективності та ха­рактеризує здатність вкладати в ринковий обіг існуючу вартість, тобто - перетворювати багатство на капітал, який приносить прибуток.

Таким чином, загальновизнаним світовим по­казником комплексної ефективності діяльності фондової біржі є капіталізація, яка дозволяє виз­начити рівень залучення фінансових ресурсів до біржової торгівлі через призму розвиненості та

прозорості ринкової системи країни.

Основним критерієм поточної ефективності функціонування фондової біржі є біржові індек­си. Вони використовуються для інтегральної оцінки стану фінансового ринку і відображають загаль­ну тенденцію функціонування фондового ринку.

Біржовий індекс - це середній або середньо­зважений показник курсів цінних паперів, що відображає поточний стан та динаміку фондово­го ринку. Біржові індекси є цифровими статис­тичними показниками, що виражають (зазвичай у відсотках) послідовні зміни певних явищ. Зміну значень індексів економісти трактують як показ­ник сукупного попиту. Зростання чи падіння зна­чення індексу на одному ринку часто впливає на стан попиту на іншому.

Методика розрахунку біржового індексу поля­гає у визначенні співвідношення середньої геомет­ричної ціни акцій підприємств за поточний період та середньої геометричної ціни за базовий. Однак в кожній країні існують власні методи розрахунку індексів. У світовій системі господарювання ви­користовують чотири основні методологічні сис­теми розрахунку біржових індексів, що ґрунтують­ся на розрахунках за відповідний період:

1) темпів зміни середньої арифметичної величи­ни ціни акцій певної кількості обраних корпорацій. Прикладом даної методики є перший в світі і найбільш відомий індекс США - індекс Dow Jones. Він вперше був опублікований у 1884 р. і розрахо -вувався на основі ціни акцій одинадцяти залізнич­них компаній. В сучасному вигляді індекс Dow Jones розраховується з 1928 р. Його значення виз­начається, як середня арифметична незважена цін акцій 30 найбільших корпорацій. В знаменнику використовується не кількість компаній у вибірці, а певний коефіцієнт, що відображає багаторазовий поділ капіталу (спліт) емітентами, який безперерв­но відбувається, починаючи з 1928 р;

2) темпів зростання (зниження) середньозва­женої (за кількістю акцій в обігу) ціни переваж­ної більшості акцій компаній. Прикладом розра­хунку за даною методологічною системою є індекс Standard & Poor's. Він є найбільш поширеним індексом серед професійних учасників біржової торгівлі. В основу його визначення закладено 100 або 500 акцій великих компаній, що здійснюють свою діяльність у понад 90 різних видах галузей господарювання;

3) середньоарифметичне значення темпів при­росту (зниження) цін акцій. Прикладом даної методології розрахунку біржових індексів є український індекс Першої фондової торговель­но-інформаційної системи (ПФТС). Він розра­ховується на основі акцій підприємств, що прой­шли лістинг на біржі ПФТС;

 

« Содержание

» следующая страница »
1 2 3 4 56 7 8