не лишається місця для природи, а значить, - і для самої людини. Недотримання нею екологічних вимог означає, врешті, її глобальну неергономічність, тобто, непридатність для обслуговування людських потреб, а, значить, і невідповідність людським цінностям.
Категорія цінності, як ключовий критерій організації і функціонування економічної системи, є концептуальною основою процесу ціноутворення. А саме ціна, як втілення цінності, або її перетворена форма, відіграє центральну роль в економічному механізмі ринку, виступає кон'юнктурним індикатором, інформативним чинником у процесах внутрішньогалузевої та міжгалузевої конкуренції, важелем процесів розподілу та структурної перебудови економіки. Сучасне ціноутворення неспроможнє компенсовувати сталі ресурсні факторіальні умови для економічного відтворення, що первинно спричиняє викривлення в економічній політиці. В економічній науці процес ціноутворення представлений як наслідок дії об' єктивних та суб' єктивних факторів, тобто, попиту і пропозиції. Проблема постає в тому, що чинник об 'єктивних закономірностей в економіці, нажаль, втрачає своє ціннісне значення. В ціннісній орієнтації як економічної науки, так і практики, він все більше поступається місцем суб' єктивному фактору. Цим великою мірою зумовлена втрата своїх позицій політичною економією як наукою, її сучасна трансформація в економічну теорію, засновану на принципах «Економіксу». Акцент ціннісної орієнтації економіки слід повертати до об' єтивних засад ціноутворення.
Переважання суб' єктивних факторів у ціннісній орієнтації економіки пов' язані, на думку автора, з такими впливовими на економічну політику чинниками, як принципу людиноцентриз-му в парадигмі економічної науки, втіленому в економічній філософії сцієнтизму та дусі протестантизму; суб 'єктивного економічного позитивізму; війною як мегафактором економічного розвитку та глобалізацією.
Легитимністю цивілізаційного принципу лю-диноцентризму (який по суті є принципом людського егоцентризму і сцієнтизму) був закладений, по суті, початок суб' єктивних викривлень в ціннісній орієнтації економіки. Принцип люди-ноцентризму (сцієнтизму ) в сучасній парадигмі економічної науки означає, що економічна система не імманентно вписується, а протиставляєть біосфері, яка є для економіки джерелом постачання ресурсів. Їх взаємодія має базуватися саме на тандемі природного в людині та людського в природі - на вимогах екологічності та ергономічності для господарської діяльності, які є об'єктивними за своїм походженням. Хибним є їх суб' єктивне протиставлення за економічною логікою сцієнтизму, згідно якої людина, озброєна наукою, здатна на все, тобто інтелектуальний потенціал та, відповідно, можливості інтенсивного розвитку абсолютизуються. Правомірність такої постановки питання заперечується хоча б тим аргументом, що виключно іненсивного типу зростання в реальній економіці просто не існує, проте існують абсолютні та відносні об' єктивні природні ресурсні обмеження, дію яких на сьогодні ми боляче відчуваємо на прикладі цін на енергоносії.
Ціннісно-адекватною цивілізаційною перспективою, альтернативною традиційному ціннісному принципу сцієнтизму, орієнтованому на ієрархічне підпорядкування природного довкілля інтересам людини, її господарюванню, є принцип асцієнтизму, тобто взаємоузгоджених відносин природно-економічної координації. Висхідною точкою обгрунтування потреб у зазначеному типі відносин є дослідження біопсихосоціальної сутності людини та відповідним чином обумовлених її потреб.
Розуміння ціннісної орієнтації економіки, як визначальної мети, так і адекватного критерію економічного розвитку, зумовлює необхідність екологічних та ергономічних акцентів в економіці. Тобто, належна роль має приділятися проблемі верифікації економічних процесів на предмет відповідності їх цілепокладання та засобів досягнення мети, їх взаємозв' язкам з цивілізаційними аспектами та узгодженості з потребами людського розвитку та добробуту не лише в найближчий період часу, а й у довгостроковій стратегічній перспективі.
» следующая страница »
1 2 3 45 6 7