Передостаннім етапом емісії єврооблігацій є закриття угоди (closing of the bond), яке, як правило, проходить через тиждень після підписання угоди про підписку. До моменту закриття мають бути підготовлені: угода про довірчого власника (trust deed) - у випадку, якщо такий призначається, у іншому випадку - угода про фіскального агента (fiscal agency agreement). До завдань довірчого власника належить захист інтересів інвесторів при порушенні умов запозичення емітентом. Якщо схема емісії передбачає призначення довірчого власника, обов' язково відбувається призначення основного платіжного агента, який діє в інтересах та від імені емітента.
Після закриття підписки на єврооблігації члени групи андерайтерів переказують грошові кошти на рахунки лід-менеджера, який в свою чергу переказує їх (удержавши комісійну винагороду) емітентові. В обмін на кошти емітент надсилає лід-менеджеру глобальний бонд (global bond), який на даному етапі замінює постійні цінні папери (definitive bond). Тимчасовий глобальний бонд переказується лід-менеджером на рахунки двох розрахункових центрів (які розташовані у Брюсселі (Euroclear) та Люксембурзі (Cedel) і є центрами вторинного єврооблігаційного ринку) на користь власників. Після вказаних вище процедур відбувається публікація у пресі повідомлення про завершення розміщення цінних паперів (tomb-stone), а синдикат андерайтерів розформовується.
Завершується процедура випуску єврооблі-гацій періодом «заморожування» (the "lock-up" period). Даний сорокаденний період був створений для запобігання порушення законодавства США про цінні папери. Протягом вказаного терміну емітент друкує постійні єврооблігації та пе
редає їх довірчому власнику або фіскальному агенту, котрий направляє їх по закінченню періоду «заморожування» до розрахункових центрів, які до цього періоду мають підтвердити, що всі облігації емісії знаходяться у руках осіб, які не є громадянами чи резидентами США. Здійснюючи розміщення єврооблігацій без реєстрації відповідно до вимог Закону США «Про цінні папери» 1933 р., цінні папери до американських інвесторів можуть потрапити лише по закінченню 40-денного періоду, який був призначений Комісією з торгівлі цінними паперами США для забезпечення надходження до країни більш якісних кредитних ризиків та захисту інтересів внутрішніх інвесторів [6].
Схематично процес розміщення єврооблігацій наведено на рис. 1.
Зазначимо, що принципово іншим методом розміщення єврооблігацій є проведення аукціону, на якому оголошуються основні характеристики цінного паперу Інвестори, оцінивши євро-облігації даної емісії, формують свої пропозиції (заявки) на придбання певної кількості цінних паперів за вартістю, вказаною у відсотках до номіналу. Емітент самостійно обирає найбільш вигідні заявки та задовольняє їх. Такий варіант розміщення здешевлює запозичення, оскільки воно відбувається серед інвесторів на конкурентній основі та з одночасним виключенням плати андерайтеру, проте він прийнятний лише для обмеженого кола всесвітньовідомих емітентів, і не може розглядатися як частина стандартної схеми емісії.
Висновки. Таким чином, процес залучення фінансових ресурсів шляхом емісії єврооблігацій складається з двох етапів: підготовчий - спрямований перш за все на формування позитивного інвестиційного іміджу та визначення можливостей компанії по залученню ресурсів на ринку євро-облігацій (визначення попередніх вартісних характеристики емісії); етап розміщення емісії на первинному ринку - призначений для безпосереднього здійснення емісії та розміщення цінних паперів серед інвесторів. В сучасних українських умовах процес емісії дещо ускладнений відсутністю на практиці можливості здійснення емісії за прямою схемою, проте з урахуванням переваг залучення фінансування шляхом емісії єврооблі-гацій, ринок активно розвивається з використанням опосередкованих схем, які описані в роботі.
» следующая страница »
1 2 3 4 56