Управління ризиками, як головна складова антикризового управління банком

З початком реформаційних процесів в еко­номіці України проблема оцінки банківських ризиків постала з усією гостротою.

На сьогодні в Україні ризик досить вагомо впливає практично на всі процеси, що відбува­ються в політичній та економічній сферах. Не­минучий ризик і в банківській системі. Варто зауважити, що проблеми ризику в діяльності як банківської системи України в цілому, так і в окремих банках постійно привертають увагу науковців. Дослідження вітчизняних та зарубі­жних вчених з питань ризиків у банківській діяльності знайшли відображення у працях О.В. Дзюблюка, А.М. Мороза, М.І. Савлука, Л.О. Примостки, П. Роуза, Дж. Сінкі та інших. Це цілком закономірно, адже становлення банкі­вської системи в умовах ринкової економіки, тим більше в Україні, завжди супроводжуєть­ся ризиками втрат та банкрутства банків.

Варто зауважити, що, не дивлячись на швидке розповсюдження практики управління ризика­ми в банках, дотепер не існує однозначного визначення банківського ризику. Практично будь-яке розуміння даної економічної категорії є законним, оскільки, так чи інакше, відобра­жає різні очікування керівництва банку та кон­тролюючих органів. Але різноманітність визна­чень банківських ризиків ускладнює розробку єдиних норм і правил управління ними.

Такі науковці та економісти, як Л. О. Примо-стка і Т. В. Осипенко, визначення банківських ризиків пов'язують з фінансовими втратами, що виникають у випадку реалізації певних ризиків [7, с. 30].

Група фахівців на чолі з О.І. Лаврушиним під банківським ризиком розуміють сукупність різних взаємопов'язаних ризиків (кредитних, процентних, ліквідності тощо) [8, с. 7].

В. Т. Севрук дає наступне визначення ризи­ку: „...банківський ризик - це певна ситуаційна характеристика діяльності будь-якого виробни­ка, у тому числі банку, що показує невизна­ченість результату та можливі небажані наслідки у разі невдачі. Такими наслідками, як правило, є недоотримання прибутку, виникнення збитків, наприклад, внаслідок невиплат контрагентами за отриманими кредитами тощо" [9, с. 3].

Слід зазначити, що Постановою Правління Національного банку України № 361 „Про ме­тодичні рекомендації щодо організації та функ­ціонування систем ризик-менеджменту в бан­ках України від 02.08.2004, сформульовано таке визначення ризику: „Ризик (з точки зору бан­

ку) - це потенційна можливість недоотримання доходів або зменшення ринкової вартості капіта­лу банку внаслідок несприятливого впливу зов­нішніх або внутрішніх факторів. Ризик (з точки зору Національного банку) - це ймовірність того, що події, очікувані або неочікувані, можуть мати негативний вплив на капітал та/або надходження банку" [10].

Треба відмітити, що проблема визначення сут­ності банківського ризику пов' язана з проблемою класифікації банківських ризиків. Під класифіка­цією ризику розуміють розподіл ризику на відповідні групи за певними ознаками. В свою чергу, зазначимо, що класифікація банківських ризиків є досить складним завданням через такі особливості:

- наявність великої кількості ризиків, з якими банк постійно стикається;

- неможливість проведення чіткої межі між ризиками, оскільки вони тісно пов' язані один з одним;

- стрімкість економічного і політичного розвит­ку країни, що породжує нові види і типи ризиків;

- відмінність у динамічності та інтенсивності дії ризиків.

У спеціальній економічній науковій літературі немає чіткої класифікації банківських ризиків. На наш погляд, причина цього полягає у складності розробки універсальних класифікацій ризиків через перелічені вище особливості.

Характеризуючи сучасний менеджмент укра­їнських банків, слід відзначити, що деякі елемен­ти управління зазнали значних змін протягом ос­таннього десятиліття, хоча інші ще функціонують у старих форматах та за старими правилами. Але деякі управлінські функції зникли з загальної си­стеми менеджменту через їхню неефективність. Водночас з' являються нові, необхідні для ста­більної діяльності банку елементи: система управ­ління банківськими ризиками (ризик-менедж-мент), інформаційно-комп' ютерні системи, сис­тема маркетингу тощо.

 

« Содержание


3


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я