Основними методами вивчення затрат робочого часу є фотографія робочого часу, хронометраж, фотохронометраж, метод моментних спостережень. Система оцінки роботи за допомогою
цих методів дає змогу об' єктивно оцінити винагороду працівників, зайнятих на виробництві, та слугує основою для поліпшення виробничих процесів. Винагорода за працю таким чином об' єктив-но пов' язана з досягнутим результатом. Втім, треба пам' ятати, що працівник в залежності від його внутрішньої мотивації може показати різну швидкість виконання. Працівники, час яких виміряється, можуть спеціально стримувати свою продуктивність, щоб отримати низькі норми, тобто, у результаті мати більш високу винагороду за працю. Тому при аналізі норм виробітку треба аналізувати відхилення та причини їх виникнення.
Індивідуальні зусилля працівника оцінюються у вигляді нормативної продуктивності праці. Це продуктивність праці, яку кваліфікований працівник повинен показати протягом періоду без перевантаження, але достатньо швидко (зі швидкістю 6,5 км/год.), тому зусилля робітників треба оцінювати відносно цього стандарту. Результатом є нормативний час, який називають "нормативними хвилинами". Його застосування досить широке: від планування праці до її оплати. Подібна система широко застосовувалась у радянські часи на великих підприємствах серійного та масового виробництва, її застосування було достатньо ефективним.
Розглянуті аспекти вдосконалення елементів системи організації оплати праці дають змогу зробити наступні висновки. Праця як ресурс підприємства впливає на усі результативні показники, які забезпечують ефективність діяльності, стійкість підприємства, його конкурентоспроможність. Удосконалення організації оплати праці підвищує її мотивацію, продуктивність та впливає на кінцеві результати роботи. Проте проблема удосконалення полягає у тому, що зміни в оплаті праці повинні відбуватись на основі нормування праці. Якщо підприємство зацікавлене, щоб процес змін у оплаті праці був послідовним та прозорим, неможливо приймати рішення без попереднього проведення досліджень результатів праці працівників.
Таким чином, складові системи організації оплати праці є важливим компонентом забезпечення ефективності використання робочої сили та роботи підприємства в цілому.
1. Генкин Б.М. Нормирование труда: Учебник для вузов - М.: Экономика, 1985. - 272 с.
2. Данюк В.М., Колот А.М. Организация оплаты труда. Методические рекомендации - К.: Знание, 1993. - 28 с.
3. Завиновская Г.Т. Организация зароботной платы в промышленности. - К.: Вища школа, 1985. -174 с .
4. Калина А.В. Организация и оплата труда в условиях рынка ( аспект эффективности ): Учебно- методическое пособие. - К.: МАУП, 2001. - 312 с.
5. Колот А. М. Зарубіжний досвід матеріального стимулювання персоналу // Україна: аспекти праці.
- 1998. - № 1. - С. 16-21.
6. Кончаковський Є.О. Ефективність сільськогосподарської праці: резерви та шляхи зростання // Економіка і регіон. - 2007. - № 1 (12). - С. 133135.
7. Мерзляк А.В., Михайлов Є.П. Економіка праці і соціально-трудові відносини: Навчальний посібник
- К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 240 с.
8. Осовий Г. М. Тарифні ставки та оклади у виробничій сфері // Праця і зарплата. - 1994. - № 15. - С.
28-31.
9. Потьомкін Л.М. Удосконалення оплати праці у промисловості // Економіка і регіон. - 2003. - № 1
(1). - С. 129-135.