Ефективна організація оплати праці неможли
ва без вивчення різноманіття факторів, що впливають на трудову поведінку працівників, без аналізу інформації про реальний вплив цих факторів, про наслідки їх дії.
Організація оплати праці - це система, що утворюється з певної кількості складових та елементів. Основними складовими організації оплати праці є форми та системи оплати, нормування, тарифна система та система преміювання.
Вчені-економісти по різному трактують елементи організації оплати праці, зокрема її форми та системи [2, 4, 7]. На наш погляд, найбільш відповідають сучасному періоду розвитку такі форми заробітної плати, як почасова, відрядна та безтарифна.
При почасовій форма оплати праці розмір заробітної плати робітника залежить від його тарифного розряду та кількості відпрацьованого часу; відрядна форма оплати праці передбачає залежність заробітної плати від кількості виготовленої продукції та встановленої розцінки за одиницю продукції, при цьому відрядні розцінки визначаються, виходячи з тарифної ставки роботи, а не від того тарифного розряду, який встановлено робітнику.
Таким чином, у відрядній та почасовій формі оплати праці є одна спільна частина - тариф. Тариф розраховується на основі тарифної системи, яка слугує основою для розподілу робіт в залежності від складності виконання та кваліфікації робітників, яка є основою формування та регулювання, диференціації заробітної плати залежно від загальноприйнятих зарплатоутворюючих чинників.
Безтарифна форма оплати праці не має тарифної частини, заробітна плата при цьому має базову частину, що враховує мінімальну заробітну плату та інші фактори, що враховують оцінку заслуг працівника.
Безтарифну форму оплати праці можна поділити на наступні системи: оцінки роботи, оплати по середньоденній продуктивності, оплати за продуктивність праці, командну, загальновиробничу, участі у доходах та прибутку підприємства.
Система оплати праці у сучасних умовах представляється у багатьох випадках як багатофактор-на модель. Узагальнюючи досвід та різноманітні аспекти її функціонування, умовно заробітну плату працівника, як винагороду за працю, можна розділити на шість складових частин:
ЗП = ЗПібаз +ЗПікв + ЗПіпр + ЗПібр + ЗПкол + ЗПраз,
де: ЗП - загальна індивідуальна оплата праці;
ЗПбаз - індивідуальна оплата праці, що встановлює мінімальну межу;
ЗПікв - індивідуальна оплата праці, пов' язана з кваліфікацією виконаних робіт;
ЗПіпр - індивідуальна оплата праці, пов' язана з її продуктивністю, потенціалом;
ЗПібр - індивідуальна оплата праці за роботу у невеликому колективі та досягнення трудових показників цього колективу;
ЗПікол - індивідуальна оплата праці за роботу підприємства в цілому;
ЗПраз - індивідуальна оплата праці за досягнення при виконанні особливо важливих завдань.
Таким чином, оплата праці у цілому по підприємству складається з суми індивідуальних оплат праці кожного працівника.
Система преміювання виконує функції зацікавленості працівників у досягненні вищих результатів праці, є суттєвим мотиваційним механізмом на підприємстві. В залежності від методів мотивації премію можна розподілити за двома напрямками :
- створення преміальних систем, що забезпечують високу якість продукції при обов' язково-му збільшенні кількісних показників у роботі;
- надання додаткових пільг, відповідно до потреб робітника.
Це дозволить з одного боку, зацікавити працівників у ефективній праці, з іншого - дає можливість роботодавцю завжди прогнозувати фонд оплати праці. Системи преміювання повинні бути розроблені в залежності від цілей підприємства, що забезпечить ефективність їх застосування.
Важливим елементом організації праці є її нормування. Нормування праці надає можливість вдосконалювати організацію трудових та технологічних процесів на робочих місцях. Таким чином, нормування праці - це вид діяльності з управління виробництвом, задача якого - встановлення необхідних пропорцій між витратами та результатами праці, а також оптимальне співвідношення між чисельністю працівників різних кваліфікаційних груп і кількістю робочих місць. Це означає, що норми праці повинні відповідати найкращому використанню трудових ресурсів. Нормування праці є первинним носієм організації праці та базується на основі одного або декількох нормативів. У систему норм праці входять широко застосовувані норми : часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості, нормовані завдання. Усі вони є похідними від норми часу, яка в свою чергу дає можливість удосконалювати оплату праці на підприємстві та бути об' єктив-ним вимірником.