Методологічні підходи до визначення кластерної моделі регіонального розвитку

У процесі впровадження кластерна модель спо­чатку використовувалась з метою вирішення про­блем конкурентоспроможності. Нині кластерний підхід застосовується при вирішенні ширшого кола завдань, зокрема: моніторинг соціально-еко­номічних потреб з метою визначення пріоритет­

них цілей та завдань регіональної політики; роз­робка регіональних програм соціально-економіч­ного розвитку на основі реалізації кластерних тех­нологій інноваційної активності підприємств та їх об'єднань; створення за підтримки облдержадмі­ністрації центру інноваційних технологій, який виконуватиме функції координатора інноваційних проектів та сприятиме обміну інноваційними роз­робками; конструктивна співпраця місцевих органів влади, представників наукових закладів та сфери підприємництва щодо розробки заходів з підвищення конкурентоспроможності регіону та пошуку нових інструментів стимулювання внут­рішнього інвестора до вкладення ресурсів в еко­номіку регіону; проведення дослідження для виз­начення пріоритетних напрямків формування в регіоні кластерів та створення передумов для їх розвитку.

Основою для розробки програм розбудови кластерів на регіональному рівні в Україні можуть бути агенції з регіонального розвитку, в яких важ­ливу роль відіграє державна допомога. Саме ця ланка пов' язує національне бачення та стратегію економічного розвитку і регіональний потенціал, які можуть забезпечити реальний розвиток [15].

В Україні концепцію галузевих кластерів поча­ли застосувати на практиці у 1998 р. Проте в про­цесі її впровадження виникли проблеми щодо поширення концептуальних економічних і мето­дичних знань про кластери, їх організацію та підтримку. У 2005 р. у чотирьох областях поча­лось активне впровадження кластерів, основна діяльність яких була сконцентрована у таких на­прямках:

- у Хмельницькій обл. - у швейний, будівель­ний, харчовий, туристичний кластери, кластер зе­леного туризму;

- у Івано-Франківській обл. - у туристичний кластер, кластер виробників декоративного тек­стилю;

- у Черкаській обл. - у кластер перевізників);

- у Житомирській обл. - у кластер каменедо-бування та каменеообробки.

У нашій країні існує ряд суттєвих проблем, які заважають впровадженню новітніх стратегій роз­витку регіонів, роблять це фактично неможливим. До таких недоліків необхідно віднести:

- недосконалість законодавчої бази,

- недосконалість оподаткування і перерозподі­лу бюджету.

- помилкова позиція органів влади щодо необ­хідності інвестування тільки в деякі основні га­лузі промисловості, які можуть, на їх думку, ста­ти "двигунами капіталовкладень" з боку зарубі­жних інвесторів і в подальшому привести до зро­стання внутрішнього валового продукту та забез­печення розвитку регіонів [16].

Висновок. Таким чином, формування концепції галузевих кластерів в Україні спрямоване на по­дальший регіональний розвиток, підвищення кон­курентоспроможності регіонів, як основи їх ди­намічного розвитку й усунення значних міжрегі­ональних диспропорцій. Основними наслідками створення будівельних кластерів є удосконалення та розвиток будівництва, зниження вартості оди­ниці проектно-дослідної послуги та будівельної продукції, що виготовляється на основі спільної діяльності; створення нових робочих місць та ефективне використання місцевих природних ре­сурсів; зростання конкурентоспроможності підприємства на внутрішньому та зовнішньому ринках, розвиток та розповсюдження інновацій­ної активності.

 

« Содержание

» следующая страница »
1 2 3 4 56