Методологічні підходи до визначення кластерної моделі регіонального розвитку

Методологічні підходи до визначення кластерної моделі регіонального розвитку

О.С. Фурманчук. Полтавський національний технічний університет

ім. Ю. Кондратюка.

Постановка проблеми. Трансформаційні про­цеси в економіці України потребують пошуку но­вих форм організації виробничих відносин і са­мого виробництва. Одним із напрямів ефектив­ного ведення виробництва є кластеризація. Клас­тери - це географічно близькі групи взаємопов'­язаних компаній та асоційованих установ в ок­ремій галузі, що пов'язані спільними технологія­ми та навичками [1]. Досвід організації та існу­вання кластерів свідчить про те, що їх організація сприяє підвищенню продуктивності праці, приско­рює темпи впровадження інновацій на вироб­ництві, сприяє конкурентоспроможності різних галузей економіки без залучення додаткових фінансових ресурсів. Однією з переваг регіональ-

них стратегій на підтримку кластерів є низька со­бівартість і висока окупність порівняно з іншими державними заходами, спрямованими на створен­ня базової інфраструктури та надання послуг на­селенню. Саме тому теоретичним аспектам та прак­тичному досвіду створення та розвитку класте-ризації присвячена дана стаття.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання, пов'язані з принципами роботи кластерів, знайшли відображення в працях С. Грищенко, М. Войнаренко [2], С. Соколенко [3]. Теоретичні ас­пекти державного управління, формування кон­курентоспроможних кластерів та впровадження ефективного механізму управління ними належать А. Александровій, С. Садовській, Д. Страйк [4], А. Миграняну [5] та іншим. Разом з тим форму­вання кластерів в будівельній галузі потребує по­дальшого дослідження.

Мета дослідження. Дослідити теоретико-ме­тодологічні аспекти формування кластерів як пе­редумови створення якісного середовища для відтворення економічної, соціальної та екологіч­ної підсистем регіону в будівельній галузі.

Результати досліджень. Досвід зарубіжних країн світу свідчить, що на сьогоднішній день кластеризація є тією формою внутрішньої інтег­рації та кооперування, яка здатна забезпечити соці­ально-економічний розвиток регіону. За визначен­ням американського вченого М. Портера, клас­тер - це поєднання підприємств і установ, для якого територіальна спільність його компонентів - до­датковий чинник підвищення економічної ефек­тивності за рахунок сталості взаємозв' язків, ско­рочення транспортних витрат, раціонального ви­користання всіх видів місцевих ресурсів, ство­рення умов для поєднання з територіальним пла­нуванням й управлінням [6]. На думку М. Порте­ра, конкурентоспроможність країни слід розгля­дати через призму міжнародної конкурентоспро­можності не окремої фірми, а саме кластерів -об' єднань фірм різних галузей, причому принци­пове значення має здатність їх ефективно викори­стовувати внутрішні ресурси.

Метою створення кластера є забезпечення соці­ально-економічного розвитку та підвищення кон­курентоспроможності продукції або послуг. В авторському баченні, для створення будівельного кластера необхідно здійснити комплекс економі­чних, законодавчих та технічних заходів, забез­печивши при цьому певні базові умови регіональ­ного розвитку. Процес утворення будівельних кластерів можна умовно розділити на такі етапи:

- вибір регіону і масштабів кластеризації. Кластерні об' єднання можуть утворюватися на національному (макро- або мега-) рівні, що пе­редбачає зв'язок будівельної галузі з економіч­ними структурами країни; на галузевому рівні (мезо-, суб-), який визначає внутрішні і міжпро-мислові зв' язки на різних етапах галузевого лан­цюга, отримання аналогічних продуктів (послуг); на рівні підприємства (мікро-), де відбувається об' єднання спеціалізованих постачальників на­вколо одного або декількох центральних під­приємств [7];

 

« Содержание

» следующая страница »
1 23 4 5 6