Отже, зростання ролі й значення інформації як фактора виробництва радикально модернізує процес утворення витрат виробництва. Незважаючи на те, що матеріальні носії інформації легко копіюються, люди, що володіють нею, залишаються унікальними й невідтворними. Витрати на поширення матеріалізованої інформації досить невеликі й можуть бути ідентифіковані. У той же час цінність укладеного в носіях інформаційного знання не може бути визначена навіть приблизно. У цій ситуації ми маємо справу з радикальною зміною фундаментальних основ традиційних вартісних оцінок.
В умовах, коли інформація й знання - ці сутності, що не одержують адекватної об' єктивізації поза людиною, що володіє ними, - стають основним виробничим фактором, проблема вартості втрачає свій колишній економічний характер і деякою мірою стає соціологічною й навіть психологічною проблемою.
На етапі становлення постіндустріальної економіки з переважанням нематеріальної складової виробництва, скороченням «... матеріального» сектора економіки, інформація стала визначати напрямок і динаміку розвитку, модифікуючи всю систему економічних відносин. Сучасна економіка може бути представлена «як гігантська інформаційна мережа зі своїми згущеннями (вузлами) - фірмами, де провадиться, циркулює й споживається інформація. У цих згущеннях-вузлах виростають ієрархії для більш ефективного «оволодіння» інформацією. Подібною ж мережею стає й все сучасне суспільство...» [11, с. 90]. В період суспільного розвитку, коли економіка, детермінована протоінституціями, переходить до товарно-грошової або ринкової моделі, на наш погляд, вона в більшій мірі починає впорядковуватись культурою. Культура відіграє важливу роль, виконуючи функції обмеження та нормативів, тобто ті, які виконують й інститути.
Р. Льюїс наголошує, що культура - це колективне програмування поведінки людей [12, с. 50]. Виходячи з цієї позиції, можна стверджувати, що сощокультурні форми в цілому забезпечують економічних суб' єктів необхідною інформацією для здійснення стабільної (стандартної) діяльності та узгодження сталих інтересів. Але якщо цієї інформації не вистачає для задоволення зростаючих потреб або покращення умов існування, то виникає нагальна потреба в пошуку додаткових засобів і інформації для зняття напруги.
Зрозуміти сутність культури можна лише через призму діяльності людини, народів, що населяють планету. Культура не існує поза людиною. Вона споконвічно пов' язана з людиною й породжена тим, що вона постійно прагне шукати сенс свого життя й діяльності й, навпаки, немає ні спільноти, ні людини без культури, поза культурою. У культурі розкривається духовний світ людини, її «сутнісні сили» (здатності, потреби, світогляд, знання, уміння, соціальні почуття й т. д.). Цим самим культура виступає як мірило реалізації й розвитку сутності людини в процесі її соціальної діяльності, як «міра людини». Створюючи продукт матеріальний або духовний, людина уречевлює у ньому самого себе, причому не тільки свою суспільну сутність, але тією чи іншою мірою свою індивідуальність.
Важливим моментом в реалізації функцій культури є вибір необхідних механізмів, які повинні вписуватись у взаємодію опозицій «соціалізація-персо-ніфікація». Невірною є думка про пряму та безпосередню взаємодію соціуму та індивіда. Тут неможлива пряма інтеріоризація. Щоб вони розкрились у своєму дійсному сенсі, щоб було можливим залучення до них, завжди потрібен посередник або, іншими словами, медіатор [13, с. 3-7].
Відомий англійський психолог і педагог Р. Бернс відмічає, що з покоління в покоління системи освіти і виховання виконують роль «ретранслятора» людської культури. І тут головним є відхід від традиційного впливу через негативні емоції, такі, як страх перед невдачею чи покаранням, і звернення до позитивних емоційних почуттів у освітньо-виховному процесі. Якщо система освіти і виховання (в тому числі і сімейного) сформували в людині позитивну Я-концеп-цію, вона зможе з повагою ставитись до людей, не допускати недостойних справ і буде достатньо впевнена у собі. І це вкрай важливо в час комп' ютерів і мікроелектроніки, коли первісна цінність людини може опинитись під загрозою [14, с. 28-29]. Наведені думки вченого особливо актуальні з позицій неоінституціоналістсько-го принципу опортуністичної поведінки, що особливо важливо для нашої країни.
» следующая страница »
1 2 3 4 56 7