Значення культурних і інформаційних детермінант в інституціоналізації економіки

По-друге, споживання інформації формує нове знання. Тоді «знання розширюються й саморегу­люються... вони нарощуються в міру використан­ня. Таким чином, в економіці знань рідкість ре­сурсів замінена на їхню поширеність» [6, с. 11]. У цьому контексті очевидно, що поширення інформації тотожно її самозростанню, що виклю­чає застосування до цього феномена поняття рідкості.

По-третє, до інформації не може бути застосо­вана така характеристика, як споживання у тра­диційному сенсі даного терміну. Використання інформації викликає появу нової інформації й но­вого знання, не перешкоджаючи іншим членам суспільства синхронно застосовувати її для влас­них цілей. Інформація «довговічна й зберігає вартість після використання... Знання... можуть бути використані не тільки особистістю, що до­сягла їх, але й тими, хто ознайомився з інформа­цією...» [7, с. 286].

По-четверте, сучасна технологічна револю­ція зробила інформацію найбільш легко копійо­ваним благом, створення додаткової кількості якого вимагає витрат, що прагнуть до нуля й покладені у більшості випадків на самого її спо­живача.

З огляду на це, деякі дослідники прийшли до висновку, що «інформація має характеристики суспільного блага» [7, с. 286], якщо слідом за Ф. Махлупом розуміти під ним «щось таке, чим додатково може скористатися людина, не збільшуючи витрат виробництва» [5, с. 163]. Останнє прямо припускає, що «з . концепту­альної точки зору ніщо не може вимірювати вартість таких благ у ринкових термінах» [8, с. 118]. Отже, сама розповсюджуваність і певного роду нелімітованість інформації обумовлює не­можливість вартісної оцінки як її самої, так і про­дуктів, у створенні яких вона відіграє доміную­чу роль.

Інформація має й іншу властивість, на яку на­багато рідше звертають увагу. Говорячи про не­вичерпність і безмежність інформації й знань, еко­номісти й соціологи не бачать того, що вироб­ництво й споживання інформації являють собою об' єкт-суб' єктні процеси. Це означає, що потен­ційно інформація може бути доступна величезній кількості людей, але в той же час не бути реаль­но засвоєна ними. Споживання інформації не об­межує можливостей її використання іншими чле­нами суспільства, однак сам процес її спожи­вання обумовлений наявністю в людини специ­фічних когнітивних здібностей, які у поєднанні з обсягами інформації мотивують поведінку ін­дивідів.

Цю властивість інформації називають її вибір­ковістю [9, с. 96-100]. Однак не можна не підкреслити, що вона може бути розглянута не стільки як заперечення рідкості, скільки як її вищий прояв. Не рівень доходів або суспільне становище, а світовідчуття, психологічні ха­рактеристики, здатність до узагальнень, пам'­ять і так далі - все те, що звичайно називають інтелектом, і що не може бути придбане з тією легкістю, з якою привласнюється матеріальне багатство, - є лімітуючим чинником, що ре­ально дозволяє користуватися доступною всім інформацією лише обмеженій кількості людей, що стають її справжніми власниками. Уперше в історії умовою власності виявляється не пра­

во розпоряджатися благом, а здатність ним скористатися, і люди, що досягли цих можли­востей, природно становлять домінуючу касту нового суспільства. Ця обставина показує, як індивіди під впливом інформації мотивують свою поведінку.

А. Олійник пропонує розглядати тип поведінки індивіда як функцію двох змінних: ступеня жор­сткості когнітивних обмежень і ступеня повноти інформації, що використовується для прийняття рішення. При цьому «обсяг інформації, що вико­ристовується, залежить від витрат на її пошук, з чого виходить, що в кінцевому підсумку йдеться про когнітивні обмеження і величину витрат на пошук інформації» [10, с. 58-60].

Тоді з просуванням від афективної поведінки індивідів до цілераціональної процедура прийнят­тя рішень ускладнюється за рахунок збільшення обсягу інформації, що береться до уваги, і удос­коналення її обробки. При цьому мова йде не тільки про кількісну різницю: інформація стає нео­днорідною, а процедура її обробки включає все більшу кількість елементів. Так, вся інформація, необхідна для афективної поведінки, міститься у зовнішньому стимулі, і вона прямо впливає на поведінку за моделлю " стимул - реакція". У ви­падку цілераціональної поведінки індивіду необ­хідна інформація про ресурси, можливості, інте­реси, цілі, задачі, а обробка цієї різноманітної інформації набуває форми багатоетапного поряд­ку дій.

 

« Содержание


4


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я