Наприклад, корисність блага залежить від кількості цих благ, а ціна їх від попиту на них і т. п. Вони є своєрідними орієнтирами. Звичайно, проходить час і під дією нових факторів ці залежності можуть трансформуватись, але суть залишається архетиповою - незмінною, спадковою. Хоча зміна середовища викликає все нові похідні форми від протоінституцій, так же, як і саме середовище змінюється під впливом інституційної інформації. Але це не відноситься до тих прото-інституцій, які є носіями консервативної інформації.
Всі форми первісної цивілізації, на нашу думку, є своєрідними протоінституціями, які регулюють задоволення невиразно структурованих первинних потреб за допомогою млявого використання нерозвиненої ресурсної бази (земля, пасовища, мисливські угіддя) та неспеціалізованого виробництва. Таке виробництво буде маргінальним і буде забезпечувати нижню межу фізичного споживання. Тенденція маргіналізаціїї буде спостерігатись і у подальшому, навіть коли розвиток матеріального виробництва досягне сучасного рівня [2, с. 26-32, 264]. Тобто, мова іде про спадкування консервативної інформації, яка, в принципі, не дає сигналів для прогресивного розвитку, але подає сигнал про можливість альтернативного вибору і орієнтує на певну діяльність. І це уже є передумовою для переходу до більш ефективних ресурсів і, що головне, до кращих технологій. Саме з цього розпочинається товарно-грошова модернізація традиційного виробництва, яка потім переростає в індустріальну модернізацію та постіндустріальну (постмодернізоване або інформаційне суспільство). На постіндустрі-альній стадії еволюції економічної системи зростає роль інформаційного фактора.
Економіка, яка отримала назву інформаційної, не є наслідком переходу на принципову нову траєкторію розвитку. Імовірніше за все, що вона відображає період історичного розвитку, на якому починають більш рельєфно проявлятись скриті до сих пір інформаційні характеристики та властивості окремих елементів системи. Вони стають явними вирішальними до такого ступеня, що економіка визначається уже як інформаційна [2, с.137].
На наш погляд, її ліпше було б назвати «інфор-матизованою». Тоді все стає на свої місця. Адже дослідження показують, як змінюються під дією інформації попередні ідентичності економічної системи, але вони не зникають, а приймають модифіковані форми.
Відзначимо, що, говорячи про інформацію як
про фактор виробництва, маємо на увазі не просту сукупність відомостей і даних, а можливості, безпосередньо втілені в людині, що володіє відповідними методами й знаннями. Що ж стосується ролі й значення інформаційної революції, то вони полягають головним чином у тому, що переборено характерний для економічного суспільства поділ знань й умінь [3, с. 27], а засвоєння й застосування кодифікованої інформації стало одним з основних видів і напрямків людської активності.
Інформація й знання завжди використовувалися у виробництві, але саме сьогодні, коли вони зайняли домінуюче місце в організації національного господарства, стає зрозуміла міра їх винятковості. Унікальність інформації як виробничого фактора обумовлена наявною в ній дихотомією поширеності й рідкості, невичерпності й кінечності. Жодна з раніше відомих умов виробництва не відрізнялася подібним сполученням відповідних властивостей і характеристик. Тому факту, що інформація не має властивості рідкості, є кілька причин.
По-перше, хоча в товарному господарстві інформація може виступати об' єктом власності й обміну, і в цій якості її поширення може обмежуватися й здійснюватися на умовах, заданих правами власності на неї, це відноситься лише до досить специфічних її видів і залишає широкі можливості для поширення інформації, на основі якої генеруються нові знання [4, с. 174]. Характерно, що авторське право почало формуватися в Європі з середини XV століття, у часи, коли ще не були закріплені права третього стану [5, с. 159]. Саме право власності на інформацію не тільки не суперечить можливості її максимального поширення, але припускає це як джерело доходу власника цього права.
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7