Значення культурних і інформаційних детермінант в інституціоналізації економіки
Б.М. Одягайло, доктор економічних наук.
Постановка проблеми. В сучасній економіці злободенною є розробка інституційної супер-структури, яка може бути сполучною ланкою між інтересами економічних суб'єктів. Тому проблема інтеграції в цю структуру інформаційних та культурних елементів, як її складових, дуже важлива.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У
вітчизняній літературі проблема інституціональної структури (архітектоніки) досліджувалась у наукових працях А. Гриценка, В. Тарасевича та багатьох інших.
Невирішені раніше частини загальної проблеми. В багатьох дослідженнях були підняті питання інститущоналізацд сучасної економіки. В той
же час вплив інформаційних та культурних факторів на цей процес досліджений мало.
Цілі статті. Спробою ліквідувати цю прогалину і є дана стаття, в якій показано, що і культура, й інформація впливають на стандартизовану поведінку людей, але з різних сторін. Культура програмує стереотипи вчинків людини, а інформація не тільки формує звички (рутини), але й десоціа-лізує рутинні інституції. Яким чином це відбувається - показує наше дослідження.
Основний матеріал. Відомий психоаналітик і філософ К.Г. Юнг стверджує, що існує система глибинних психосоціальних прообразів чи стереотипів поведінки або мотивації цієї поведінки, які, по-перше, значно більшою мірою організують суспільство, ніж закон, а, по-друге, вони є носіями спадкової інформації про генетичний код соціально-економічної еволюції людства [1, с. 113]. Він називає ці прообрази архетипами. їхні функції
недиференційовані [1, с. 143-144.]. Вони для всієї маси діяльних суб'єктів є стереотипами і мають колективний та безальтернативний характер. Це важлива ознака інституцій, яка об' єднує їх у систему, що є рушієм будь-якої діяльності, в тому числі і економічної.
Тут нагромаджена ретроспективна інформація, яка консервує певний стан суспільства і виробництва. У таких ситуаціях зовнішній світ для свідомості полишений значення. Саме ця обставина та відсутність у протоінституцій диференційованих функцій виключають в універсальних випадках можливість розумового мислення індивідів. Спроба раціонального обдумування типових випадків блокується миттєвою реакцією підсвідомого. В результаті з' являється стандартний образ, що піднятий з акумульованого підсвідомістю досвіду і необхідний для вирішення проблеми. Свідома особистість не може осмислювати ці стандартні колективні форми без стресів [1, с. 112]. Але оскільки навкруги людини, у оточуючому середовищі, особливо соціальному, виникає безліч нестандартних, непередбачуваних і невизначених ситуацій, то людина включає свідомість та аналізує їх. Цей процес завжди йде по шляху узагальнення і виникнення нових стереотипів, тепер уже соціальних. Отже, весь час виникають прообрази інституцій. Спектр їх дуже різноманітний.
Пройде дуже багато часу, поки ці усвідомлені прообрази будуть витіснені у підсвідомість і стануть архетипами. Але динамічність людської еволюції вимагає більш швидкого їх опанування. Тому з' являються уже безпосередньо соціальні форми інституцій як в неписаній формі, так і в знаковій, або писаній. Першими неписаними формами інституційних систем були міфи, звичаї, релігійні вірування, традиції, культурні форми, тобто все те, що називається первісною цивілізацією. До других же відносять те, що іменується формальними інституціями.
Але і в самому виробництві та обміні, які регулюються зовнішніми по відношенню до них архетипами та акумульованою в них історико-гене-тичною інформацією, відбувається процес їх пізнання, усвідомлення і подальшого нагромадження досвіду. Інформація набуває рутинного характеру, а потім трансформується у певні поняття, що втілюються у певних інституціях, скоріш за все таких, які відображають стандарти функціонування виробництва і обміну. Такими можна вважати певні усвідомлені закономірності та тенденції, що знаходять вираз у функціональних залежностях. Отже, функції інституціоналізуються.
» следующая страница »
1 23 4 5 6 7