ваного прибутку та джерело живлення тіньової економіки. Нерідко виконавцями робіт з проведення капітального ремонту основних фондів, що перебувають у державній власності, є підприємства, опосередкованими власниками яких є керівники підприємств, в управлінні яких перебувають ці основні фонди. За таких умов одержання частини доходу у вигляді витрат на поліпшення основних фондів є вигіднішим, ніж одержання доходу у формі амортизації, оскільки при віднесенні витрат на здійснення капітального ремонту на валові витрати вартість основних фондів не зменшується. При одержанні доходу у формі амортизації вартість основних фондів зменшується на величину нарахованої амортизації. За відсутності фінансових ресурсів для утворення амортизації остання перетворюється на збиток, який підлягає відшкодуванню за рахунок прибутку майбутніх періодів. Таким чином, віднесення витрат на проведення капітального ремонту до валових витрат сприяє існуванню збиткових підприємств та є каналом переливання державної власності у приватну.
Підсумовуючи, можемо зробити наступні висновки:
1) з метою відтворення у підприємств мотивації до інвестування у нові основні фонди доцільно скасувати порядок, за яким витрати на поліпшення основних фондів включаються до складу валових витрат. На суму витрат на поліпшення основних фондів має збільшуватись вартість основних фондів відповідної групи і зазначені витрати мають амортизуватися у складі основних фондів. Подальша практика віднесення витрат на поліпшення основних фондів до складу валових витрат посилюватиме технологічне відставання нашої економіки. Проти такої пропозиції можливі заперечення з боку платників податку на прибуток, насамперед підприємств гірничо-металургійного комплексу, які звикли витрати на поліпшення основних фондів включати до складу валових витрат у повному обсязі;
2) для подолання наявних негативних тенденцій у амортизаційній політиці доцільно переглянути підходи до формування груп основних фондів та встановлення для них норм амортизації. Враховуючи досвід розвинутих країн, пріоритет у нарахуванні амортизації для цілей оподаткування має бути віддано сучасним засобам виробництва, таким, як повністю автоматизовані лінії виробництва, енергоощадне устаткування, системи очищення та захисту навколишнього середовища тощо. В окрему групу основних фондів слід виділити устаткування, яке використовується у біотехнологіях. Річна норма амортизації на основні фонди цієї групи має бути встановлена на рівні 50%. Встановлення такої норми амортизації дасть поштовх для впровадження біотехнологій у виробництво, що, у свою чергу, стимулюватиме розвиток наукових досліджень та попит на результати цих досліджень з боку виробництва. Зважаючи на високий ступінь зношування основних фондів у сільському господарстві, вкрай низьку механізацію та автоматизацію праці у сільськогосподарському виробництві, доцільно також виділити в окрему групу для цілей оподаткування сільськогосподарську техніку та встановити для цієї групи норми амортизації на рівні не нижчому, ніж для комп' ютерної техніки.
3) норми амортизації на автомобілі мають бути знижені, оскільки через високі амортизаційні нарахування стимулюється придбання та постійне оновлення дорогих марок автомобілів. В умовах відсутності повного циклу виробництва сучасних автомобілів в Україні (відсутні власні моделі, технології виробництва, створення матеріалів) застосування підвищених норм амортизації призводить до стимулювання попиту на імпортні автомобілі та витоку капіталу за межі країни. У зв'язку з цим норми амортизації на автомобілі пропонується встановити на рівні звичайних засобів виробництва, віднесених до третьої групи основних фондів. З метою заохочення підприємців до збільшення інвестування у наукові дослідження та розробки доцільно встановити норми амортизації нематеріальних активів, що містять результати досліджень, на рівні, не нижчому за рівень норм амортизації, встановлених для комп' ютер-ної техніки, передбачити можливість нарахування прискореної амортизації;
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67 8