Дискусійні аспекти та головні напрями реформвання амортизаційної політики

Після запровадження підвищених норм амор­тизації придбання автомобілів перетворилося на найпривабливіший напрям інвестування. Інвесту­ючи більше коштів у придбання автомобілів, меблів, побутової техніки та інших основних за­собів, на які нараховується амортизація за найви­щими нормами, підприємства на більшу величи­ну зменшують свої зобов' язання з податку на прибуток, аніж при інвестуванні коштів у основні засоби з меншими нормами амортизації. Розра­хунки свідчать, що за умов інвестування однако­вих сум коштів у всі три групи основних фондів сума амортизації у перший рік за групою 2 була в 1,6 разу більшою за суму амортизації, нарахова­ною за групою 3, і в 5 разів більшою за обсяг амортизації за групою 1. Таким чином, запровад­ження підвищених норм амортизації стимулюва­ло зростання попиту на автомобілі.

Стимулювання попиту через запровадження підвищених норм амортизації призвело до того, що для підприємства стало економічно вигідним придбання дорогих марок автомобілів, оскільки чим дорожчий автомобіль, тим на більшу вели­чину підприємство зменшить прибуток для опо­даткування. В результаті це призвело до такого явища, як зростання імпорту дорогих авто в Ук­раїну з метою мінімізації податкових зобов' язань з податку на прибуток. Якщо 2000 р. середня вартість імпортованого автомобіля становила 6,3 тис. дол., то 2004 р. вона зросла до 14,3 тис. дол., або більш як у 2,2 разу (Розраховано на підставі даних статистичних збірників «Зовнішня торгівля України у 2000 році», «Зовнішня торгівля товара­ми та послугами у 2004 році»).

Сьогодні автомобілі в Україні лише складають­ся, а не виготовляються за замкненим циклом. Стимулювання попиту на автомобілі через амор­тизаційний механізм в умовах нерозвиненості вітчизняного виробництва посилило залежність від імпорту, призвело до використання амортизацій­ного механізму як засобу мінімізації податкових зобов' язань з податку на прибуток, зменшення доходів бюджету та витоку значних сум валюти за кордон. Подібні процеси спостерігаються і на ринках інших основних засобів, на які нарахо­вується амортизація за найвищими нормами.

Судячи з того, що Законом України від 24 груд­ня 2002 р. № 349-ІУ було введено поділ основ­них фондів для цілей оподаткування вже на 4 групи та встановлено найвищі норми амортизації на елек­тронно-обчислювальні машини, машини для ав­томатичного оброблення інформації, їх програм­не забезпечення, пов' язані з ними засоби зчиту­вання або друку інформації, стільникові телефо­ни, мікрофони і рації, можна з упевненістю про­гнозувати, що ситуація на ринку цих основних засобів розвиватиметься за сценарієм ринку ав­томобілів.

Чинна амортизаційна політика не створює зац­ікавленості у підприємств до впровадження су­часних засобів виробництва та новітніх технологій. Має місце тенденція до зниження інвестицій у не­матеріальні активи підприємств, які, як відомо, є ознакою впровадження інновацій.

Водночас у підприємств зростає мотивація до збільшення витрат на здійснення капітального ре­монту. Так, за період 2002-2004 рр. витрати, по-в' язані з поліпшенням об' єкта (капітальний ре­монт), зросли більш як у 2,2 разу (з 4065 млн.

грн. у 2002 р. до 9221 млн. грн. у 2004 р.) [2].

Зростання витрат на капітальний ремонт сталося внаслідок підвищення суми витрат на поліпшен­ня основних фондів, які можуть належати до скла­ду валових витрат. Відповідно до Закону України від 24 грудня 2002 р. № 349-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування підприємств» платники податку на прибуток ма­ють право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов' язані з по­ліпшенням основних фондів, що підлягають амор­тизації, у сумі, що не перевищує 10 відсотків су­купної балансової вартості всіх груп основних фондів на початок звітного періоду. Внесення знач­них змін, по суті, означало зниження частки вит­рат на здійснення капітального ремонту, що підля­гає амортизації. У результаті змін платникам по­датку на прибуток стало економічно вигіднішим не інвестування у нові основні засоби, а здійснен­ня капітального ремонту вже діючих основних фондів. За відсутності контролю за процесом ка­пітального ремонту основних засобів з боку дер­жави операції з поліпшення основних фондів пе­ретворилися на чинник зменшення оподаткову­

 

« Содержание


5


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я