Сьогодні можемо констатувати, що результати запровадження чинного нині амортизаційного механізму виявилися набагато скромнішими, ніж очікувалося. Заміна методологічного підходу до нарахування амортизації, який діяв до проведення реформи амортизаційної системи, не призвела до зростання амортизації як власного джерела інвестицій підприємств та посилення мотивації до впровадження сучасних технологій. Як відомо, до 1 липня 1997 р. українські підприємства нараховували амортизацію за лінійним методом на підставі індивідуальних для кожного виду основних фондів норм, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22 жовтня 1990 р. № 1072, і включали її до складу собівартості продукції. Амортизаційні механізми, покладені в основу зазначеного нормативного акта, були побудовані на принципі перенесення частини вартості основного засобу на собівартість продукції' та забезпечення планового простого відтворення основних засобів. Ці механізми не стимулювали інтенсивне використання та оновлення основних фондів. Підприємства не могли самостійно, з урахуванням інтенсивності використання основних засобів, вибирати метод амортизації. Норми амортизації розраховувалися на підставі планових термінів експлуатації основних засобів, не враховували морального зношення та служили основою для визначення потреби у заміні основних засобів та формування виробничих планів машинобудівних підприємств. Відмінностей між податковою та економічною амортизацією не існувало. Хоча механізми нарахування амортизації, які містилися у нормативних актах СРСР, не відповідали новим ринковим умовам, вони змушували підприємства усі амортизаційні кошти спрямовувати на оновлення основних засобів. За нецільове використання амортизаційних коштів до підприємства застосовувались санкції.
Оскільки планова система заміни основних засобів не узгоджувалася з принципами ринкової економіки та у зв'язку з наближенням кінцевих термінів нарахування амортизації за лінійним методом за більшістю видів основних фондів, безпосередньо задіяних у виробництві, у 1997 р. було здійснено суттєву корекцію амортизаційної системи. Із внесенням змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (редакція від 22 травня 1997 р.) було розмежовано податкову та економічну амортизацію [3]. Податкову амортизацію було виведено зі складу валових витрат, тоді як економічна амортизація й надалі входила до складу собівартості продукції. Принципово новим положенням у амортизаційні політиці була реалізація методичного підходу нарахування амортизації не на первинну вартість основних фондів, а на залишкову. Відповідно до реформи основні фонди для цілей оподаткування було поділено на 3 групи:
- група 1 - будівлі, споруди, їхні структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини;
- група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації. Інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;
- група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2.
Водночас, порівнюючи динаміку зміни ступеня зношування основних фондів до та після запровадження нового амортизаційного механізму, можемо говорити про послаблення амортизації як джерела інвестицій. Якщо у період, коли амортизація нараховувалася на підставі законодавчих актів колишнього СРСР, не простежувалося стійкої тенденції до зростання ступеня зношуваності основних фондів, то після запровадження нового порядку з другого півріччя 1997 р. в Україні спостерігається стійка тенденція до зростання. Так, у 1990 р. ступінь зношування основних фондів був на рівні 36,5%, у 1991-му - 37,9%, у 1992-му - 36,7%, у 1993-му - 30,6%, у 1994-му - 22,9%, у 1995-му - 37,1%, у 1996-му - 40%, у рік реформування (1997) - 38% [4]. Після реформування амортизаційної системи ступінь зношування основних фондів почав стрімко зростати. У 1998 р. він становив 40,4%, у 1999-му - 42,3%, у 2000-му - 43,7%. У 2009 р. ступінь зношування основних фондів сягнув 69,4%.
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7 8