Складові моделей державного регулювання національної економіки (світовий досвід)
О.В. Шульгіна. Полтавський національний технічний університет
ім. Ю. Кондратюка.
Постановка проблеми. Історія розвитку країн з розвинутою ринковою економікою характеризується неоднозначністю рішень щодо державного регулювання економіки (посилення або послаблення його). Водночас в жодній такій країні держава не припинила діяльності з цілеспрямованого її розвитку. Сьогодні держава не тільки визначає загальні норми і правила функціонування ринкового господарства, а й сама діє - насамперед через ринковий механізм, доповнюючи його.
Державне регулювання економіки в умовах ринкового господарства являє собою систему типових заходів законодавчого, виконавчого й контролюючого характеру, здійснюваних право-чинними державними установами й громадськими організаціями з метою стабілізації й пристосування існуючої соціально-економічної системи до умов, що змінюються [1, 8].
У сучасних умовах ринковий механізм в Україні не здатний належним чином регулювати економіку. Розвиток процесів усуспільнення виробництва і праці, ускладнення відносин власності, посилення інтернаціоналізації економіки, зростання монополістичних тенденцій, загострення соціально-економічних і глобальних проблем призвели до формування моделі, в якій ринкові регулятори поєднуються з елементами державно-
го і суспільного впливу на економіку.
Аналіз останніх досліджень. У сучасних умовах США, країни ЄС, Японія широко використовують різноманітні форми й методи державного впливу на соціально-економічні процеси. Сучасні змішані економіки розвинених країн характеризує поняття „модель сучасних ринкових економік". Вони у своєму соціально-економічному розвитку раціонально спромоглись поєднати національні особливості із загальноцивілізаційни-ми тенденціями розвитку [1, 5, 6]. Кожна з цих країн має свою модель національної економіки, використання їх досвіду є закономірним в процесі створення моделі державного регулювання в Україні.
Виділення невирішених частин загальної проблеми. Практика становлення моделей державного регулювання у більшості розвинених країн представляє собою конструктивний досвід. Він свідчить про реалізацію форм, методів і принципів державного регулювання економіки.
Формулювання цілей статті. Метою статті є аналіз механізмів і способів державного регулювання економіки країн з розвинутими ринковими відносинами і країн, які їх лише формують. Планується дослідити елементи державного регулювання, особливості їх застосування в практиці зарубіжних країн, що є складовими моделей регулювання національними економіками, а також обґрунтувати можливість використання моделей
державного регулювання в Україні.
Виклад основного матеріалу. Перехід України від централізовано керованого господарства до ринкової економіки докорінно змінює задачі, що стоять перед державою в економічній сфері. Суть перехідного періоду полягає в здійсненні трансформаційного процесу, в зміні моделі економіки. Україна ще не має до кінця сформованої власної економічної моделі. Тому невідкладним є формування усіх її атрибутів, до яких належить виробнича, валютна, банківська, фінансова, податкова, бюджетна, цінова системи.
В основі державного регулювання економіки країн світу покладено різні моделі регулювання.
На методологічному рівні в дослідженні враховується, що основоположною в теорії державного регулювання є кейнсіанська теорія, яку характеризують як „теорію попиту". До її основних ознак відносяться короткостроковість та орієнтація на попит. Головним інструментом державного регулювання Дж. М. Кейнс вважав фіскальну політику держави, а найважливішим об'єктом -ресурси інвестицій та процентні ставки. Основні твердження кейнсіанської теорії стосуються таких аспектів макроекономіки, як нестабільність економіки, відсутність постійної тенденції до рівноваги. Звідси випливає необхідність антициклічно-го державного регулювання і відповідно - можливість впливу на загальногосподарський попит.
» следующая страница »
1 23 4 5 6