На основі викладеного можна зробити висно
вок, що процес економічного функціонування житлових будинків повинен протікати відповідно до оптимальних схем їх експлуатації. Ці схеми можуть збігатися з нормативними і залишатися незмінними протягом усього строку експлуатації будинку, або значно змінюватися залежно від адекватності інвестиційних впливів первісній внутрішній логіці експлуатаційних схем.
Пошук оптимальних схем ремонтного обслуговування будинків являє собою самостійну складну дослідницьку проблему. Сьогодні дослідження в цьому напрямку перебувають у стадії пошуку методичних підходів до розв'язання проблеми [1]. Однак необхідно розкрити наші уявлення про зміст оптимальних схем ремонтного обслуговування будинків, що підлягають реконструкції.
В сучасних економічних умовах головним завданням експлуатації житлового фонду є забезпечення нормативних строків його служби. Як ми вже відзначали, нормативний час експлуатації будинку з дотриманням технічних і соціальних стандартів може бути забезпечено тільки шляхом своєчасного проведення планових капітальних ремонтів у повному обсязі. Отже, розрахунковий термін служби будинку може описуватися якоюсь цільовою функцією відхилень строків і обсягів РРЗ від нормативних значень. Максимізацію значень цієї функції (наближення розрахункових термінів служби будинку, отриманих для різних варіантів ремонтного обслуговування будинку за часом і обсягом до нормативного значення) представляється можливим розглядати як критерій ефективності варіантів РРЗ по окремому будинку. Кількісне вираження строків і обсягів РРЗ, що відповідають максимальному значенню функції-мети, на наш погляд, і буде оптимальною схемою ремонтного обслуговування конкретного будинку.
В якості обмеження при пошуку найбільш ефективної схеми ремонтного обслуговування житлової будівлі повинні враховуватися вимоги забезпечення технічних і соціальних стандартів, а також вимога економічної доцільності витрат на проведення окремих РРЗ на різних етапах експлуатації будинку.
В ідеальній ситуації розрахунок оптимальних схем ремонтного обслуговування повинен виконуватися для кожного будинку на весь залишковий термін служби. Однак сучасний економічний інструментарій дозволяє охоплювати лише обмежений період експлуатації будинку, у межах якого проявляються економічні наслідки інвестиційних рішень. При визначенні тривалості такого періоду вирішальне значення належить обліку швидкого знецінювання наступних витрат у порівнянні з першочерговими під впливом фактора часу. Так, при значенні норми дисконту (коефіцієнта ефективності капіталу, норми прибутку) Е = 0,08, витрати через 10 років знецінюються у порівнянні з нинішнім моментом в 2 рази, через 20 років - у 5 разів, через 30 років - у 10 разів [2].
Отже, з' являється можливість розглядати обмежений період експлуатації будівлі замість залишкового строку її служби, часто рівного в економічному змісті нескінченності.
Фахівці з економічного прогнозування житлового будівництва вважають, що тривалість прогнозного періоду для економічних прогнозів функціонування житлового фонду не повинна перевищувати 25-30 років. За межами такого періоду в житловому будівництві відбуваються радикальні зміни в архітектурно-технічних рішеннях і організаційно-технологічних способах будівельного виробництва, які можуть одержати лише гіпотетичні якісні оцінки. Аналогічними причинами обумовлена багаторічна практика розробки генеральних планів міст на 25-30-річний розрахунковий строк [3].
Наведені міркування дозволяють при відшуканні оптимальних схем ремонтного обслуговування будинків розглядати обмежений період експлуатації будівель, рівний їх міжремонтному циклу. У тимчасових рамках міжремонтного циклу звичайно передбачається хоча б один капітальний ремонт і ряд проміжних ремонтних заходів, логічно зв' язаних згодом і обсягом цього капітального ремонту. Крім того, протягом цього строку досить істотно проявляються економічні наслідки найближчих інвестиційних рішень по ремонтному обслуговуванню будинку.
» следующая страница »
1 2 34 5 6