Причому коефіцієнти К, Нбі, Кш, Кф є постійними величинами і не залежать від характеру виробництва. Крім цього, даний підхід не враховує динаміку показників забруднення, а також ефекти від сумісної дії двох і більш речовин.
Інша проблема, яка вимагає свого вирішення, стосується адекватної компенсації реальних екологічних наслідків, завданих навколишньому природному середовищу окремими підприємствами з урахуванням не лише масштабів створених та розміщених у природному середовищі забруднюючих речовин, їх якісних характеристик та особливостей прояву їх впливу на окремі компоненти природного середовища, але й їх комплексного впливу на стан природного середовища регіону в цілому. Потребує вирішення й питання доцільності існуючого підходу щодо оцінки екологічних збитків, за якого формально підсумовують обсяг викидів різних за природою шкідливих речовин [5, 6]. Очевидно, що потрібно враховувати ефект від сумарної дії деяких забруднюючих речовин: іноді дія великої кількості забруднюючих речовин у малих дозах не зіставна з дією однієї чи двох речовин, обсяги викидів яких значно перевищують існуючи нормативи.
Визначення базових підприємств-забрудню-вачів, що формують сучасну та майбутню структурні характеристики регіонального господарства, дозволить визначити стратегічні напрями охорони навколишнього середовища. Відповідно коротко- та середньострокова програми раціонального природокористування та охорони навколишнього природного середовища на регіональному рівні повинні орієнтуватись на існуючі виробничі потужності, що відображають уже сформовану структуру економіки регіону, а довгострокові -повинні враховувати і майбутні структурні зміни. Але інвестиційні та інноваційні процеси в природокористуванні мають регулюватися регіональними органами влади, оскільки повільне управління цими процесами, як правило, призводить до значного скорочення інноваційно-інвестиційної діяльності в цій сфері [3].
У контексті вищевикладеного постає необхідність удосконалення системи економічного стимулювання екологічної активності підприємств регіону, що має бути спрямована на поступове стійке зменшення обсягів викидів кожної забруднюючої речовини та активне впровадження природо- та ресурсозберігаючих технологій. На наш погляд, вирішення цієї проблеми потребує створення необхідної інформаційної бази даних щодо діяльності кожного підприємства-забруднювача з урахуванням усього спектра забруднюючих речових та характеру їх комплексного впливу на природне середовище регіону; формування екологічної стратегії розвитку регіону та визначення пріоритетних напрямів його природоохоронної діяльності на основі системного підходу; визначення інструментів стимулювання природозбері-гаючої діяльності підприємств з урахування масштабів та динаміки їх впливу (застосування прогресивного зниження податків або перехід на виплату грошових коштів тим підприємствам, які стабільно щороку знижують обсяги викидів шкідливих речовин).
Даний методичний підхід щодо оптимізації інструментів стимулювання екологічної активності підприємств на регіональному рівні включає шість основних етапів.
Перший етап. Дослідження особливостей екологічного стану регіону як сукупного результату соціально-економічного розвитку регіону, виділення підприємств, які є найбільшими забруднювачами
природного навколишнього середовища. Моніторинг природодеструктивної діяльності підприємств регіону, характеру та масштабів викидів забруднюючих речовин, визначення їх впливу на стан природного середовища регіону, виявлення особливостей утилізації відходів та територіальної локалізації їх розміщення в природному середовищі, впровадження природоохоронних та ресурсозберігаючих технологій на підприємствах регіону.
» следующая страница »
1 2 34 5 6