Внутрішні податки - одна з перепон для розвитку міжнародної торгівлі, яка, проте, є одним з часто використовуваних захисних заходів у зовнішній торгівлі. Держава вимагає сплатити на ввезений товар ті податки, які вимагаються, відповідно до національного законодавства, зі специфічних товарів, або ж з усіх.
Втім, використання цих податків для подолання асиметрії соціально-економічного розвитку регіонів є доволі сумнівним. Про нього може йтися лише у випадку, якщо існують місцеві податки, аналогічні ПДВ, але це - не надто поширена у світі практика. Крім того, такі відмінності провокують іноземні уряди та СОТ на розслідування, наслідок яких - санкції: адже такі регіони можуть розглядатися і як спеціальні митні зони.
Митні режими - це сукупність визначених законом норм, які, залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон, визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються. Це - можливість оголошення мети та бажаного порядку переміщення та подальшого розпорядження товарів.
В Україні, як і в більшості країн світу, митних режимів 13 (див. [9]). їх названо серед адміністративних інструментів митного регулювання тому, що законодавче тлумачення кожного з них дає можливість суб'єктам ЗЕД використовувати можливість декларування товарів у різних режимах в інтересах податкової оптимізації. Наприклад, спеціальні митні зони свого часу використовувалися для ухилення від сплати імпортного мита на автомобілі. Втім, вважаємо, що всі інші, крім згаданого, митні режими навряд чи мають значний вплив на асиметрію соціально-економічного розвитку регіонів (за винятком хіба що впливу на економіку прикордонних регіонів). Про спеціальні митні зони вважаємо за потрібне згадати детальніше. Вони - локомотив розвитку багатьох регіонів різних країн світу [10]: достатньо згадати Гуандун в Китаї та Копер у Словенії. Нижченаве-дена таблиця показує, що промислове виробництво у СЕЗ може зростати навіть швидше, ніж експорт.
Питання впливу СЕЗ та ТПР на асиметрію соціально-економічного розвитку регіонів країни вимагає, поза сумнівом, значно більшого обсягу для висвітлення, тож обмежимося зауваженням, що вони можуть сприяти як конвергенції, так і дивергенції регіонального розвитку.
Інструментом адміністративного регулювання прийнято вважати також механізм встановлення митної вартості [12]. Втім, навряд чи можна розглядати цей інструмент митної політики як ефективний у контексті подолання асиметрії соціально-економічного розвитку регіонів.
Пільги для інвесторів можуть також бути адміністративними інструментами регулювання ЗЕД. Держави часто надають більш сприятливий режим для імпорту обладнання, якщо воно використовуватиметься для виробництва товарів, що в країні не виробляються. Такий підхід у визначених депресивних регіонах сприятиме зменшенню асиметрії соціально-економічного розвитку регіонів, однак також є формою створення спеціальної митної зони.
Ще одним адміністративним інструментом митного регулювання є валютне регулювання. На рішення про експорт чи імпорт товарів може впливати заборона на імпорт товарів з попередньою оплатою або на експорт - без попередньої оплати. Крім того, можуть встановлюватися вимоги щодо умов розрахунків. Дуже вагомим чинником прийняття рішення про здійснення ЗЕД є встановлення норми продажу частини (або всієї) валютної виручки, що за умов нестабільності національної валюти означає додатковий ризик для експортера. Впливати на учасників ЗЕД може також встановлення державою (як правило, центральним банком) терміну, впродовж якого має надійти оплата за товар після його відвантаження,
а також граничний термін обов' язкового продажу визначеної законодавством частини валютної виручки [13].
» следующая страница »
1 2 3 4 5 6 78 9 10