Практика показує, що ліцензування може надзвичайно ефективно використовуватися для управління регіональним розвитком. Запровадження ліцензування імпорту певних товарів сприяє зростанню витрат підприємця на імпорт, причому значна частина цих витрат пов' язана не з регіоном, до якого товар імпортується, а зі столицею або іншими крупними регіонами, визначеними як центри ліцензування. Тому ліцензування, хай і в невеликих масштабах, у такий спосіб сприяє дивергенції регіонального розвитку. Крім того, централізоване ліцензування сприяє концентрації імпорту у столиці або кількох провідних регіонах, що також стимулює дивергенцію та посилення асиметрії соціально-економічного розвитку регіонів. У випадку ж, якщо видача ліцензій не при-в' язана до невеликої кількості органів влади, а розподілена відповідно до розташування певної системи органів влади, вплив ліцензування на асиметрію соціально-економічного розвитку регіонів вважаємо незначним.
Водночас слід наголосити, що ліцензування може сприяти і процесам конвергенції. Це може бути досягнено шляхом концентрації повноважень з видачі ліцензій на здійснення ЗЕД за різними видами у різних регіонах. Якщо визначити центром видачі таких ліцензій депресивний регіон, це може сприяти конвергенції регіонального розвитку на противагу ситуації, описаній вище та властивій більшості країн світу, що розміщують центри ліцензування у столицях, на кордонах або у великих містах.
Технічні бар' єри - вимога дотримання національних стандартів, одержання сертифікатів якості на імпортну продукцію, специфічного маркування та пакування товарів, дотримання санітарно
гігієнічних норм та інші вимоги, встановлені законодавством країни. Так, національні стандарти, як правило, вимагають маркування індивідуальної упаковки товару мовою країни, до якої товар імпортується. Те саме стосується інструкції до товару. До того ж, кожна країна може встановлювати свої власні вимоги до хімічного складу товарів, товщини зубців штепселів електроприладів, попереджень для курців на сигаретних упаковках тощо.
Аналогічно до ліцензування, вибором моделі розташування центрів, що виконують різноманітні перевірки, визначені законом, держави мають можливість впливати на концентрацію експорту або імпорту тих чи інших товарів через визначені регіони, що сприятиме їх прискореному розвиткові, а якщо такі регіони є депресивними, то конвергенції та зменшенню асиметричності економіки.
Добровільне обмеження експорту — кількісне обмеження, що ґрунтується на зобов'язанні одного з партнерів обмежити (не розширювати) обсяг експорту, взятого на себе в рамках офіційної міждержавної угоди про встановлення квот на експорт товару.
Добровільне обмеження експорту запроваджується урядом країни під політичним тиском іншої більш впливової країни, що імпортує продукцію, аби уникнути односторонніх обмежувальних заходів даної країни на імпорт у разі відмови «добровільно» обмежити експорт [5]. Також добровільне обмеження експорту може застосовуватися країною для зменшення внутрішніх цін на експортований товар та скорочення імпорту аналогічного товару нижчої якості.
Обмежуючи експорт, держави часто намагаються припинити прискорене зростання групи ре-гіонів-експортерів, тобто процес дивергенції послаблюється. При цьому неминучими є втрати загального національного продукту, але втрачені переваги є тимчасовими: нерівномірне зростання експорту з одних регіонів призводить у результаті до ще більшого зростання імпорту до них (оскільки в країні не виробляється той асортимент, який потрібен переважно кільком регіонам). Натомість обмеження експорту залучає вивільнені ресурси до диверсифікації національного виробництва, у тому числі й територіальної, що сприяє конвергенції та подоланню асиметрії соціально-економічного розвитку регіонів.
» следующая страница »
1 2 3 4 56 7 8 9 10