Інструменти зовнішньоторговельної політики як чинник подолання асиметрії соціально-економічного розвитку регіонів

Практика показує, що ліцензування може над­звичайно ефективно використовуватися для уп­равління регіональним розвитком. Запроваджен­ня ліцензування імпорту певних товарів сприяє зростанню витрат підприємця на імпорт, причому значна частина цих витрат пов' язана не з регіо­ном, до якого товар імпортується, а зі столицею або іншими крупними регіонами, визначеними як центри ліцензування. Тому ліцензування, хай і в невеликих масштабах, у такий спосіб сприяє ди­вергенції регіонального розвитку. Крім того, цен­тралізоване ліцензування сприяє концентрації імпорту у столиці або кількох провідних регіонах, що також стимулює дивергенцію та посилення асиметрії соціально-економічного розвитку регі­онів. У випадку ж, якщо видача ліцензій не при-в' язана до невеликої кількості органів влади, а розподілена відповідно до розташування певної системи органів влади, вплив ліцензування на асиметрію соціально-економічного розвитку рег­іонів вважаємо незначним.

Водночас слід наголосити, що ліцензування може сприяти і процесам конвергенції. Це може бути досягнено шляхом концентрації повноважень з видачі ліцензій на здійснення ЗЕД за різними видами у різних регіонах. Якщо визначити цент­ром видачі таких ліцензій депресивний регіон, це може сприяти конвергенції регіонального розвит­ку на противагу ситуації, описаній вище та влас­тивій більшості країн світу, що розміщують цент­ри ліцензування у столицях, на кордонах або у великих містах.

Технічні бар' єри - вимога дотримання націо­нальних стандартів, одержання сертифікатів якості на імпортну продукцію, специфічного маркуван­ня та пакування товарів, дотримання санітарно­

гігієнічних норм та інші вимоги, встановлені за­конодавством країни. Так, національні стандар­ти, як правило, вимагають маркування індивіду­альної упаковки товару мовою країни, до якої то­вар імпортується. Те саме стосується інструкції до товару. До того ж, кожна країна може вста­новлювати свої власні вимоги до хімічного скла­ду товарів, товщини зубців штепселів електроп­риладів, попереджень для курців на сигаретних упаковках тощо.

Аналогічно до ліцензування, вибором моделі розташування центрів, що виконують різно­манітні перевірки, визначені законом, держави мають можливість впливати на концентрацію ек­спорту або імпорту тих чи інших товарів через визначені регіони, що сприятиме їх прискорено­му розвиткові, а якщо такі регіони є депресив­ними, то конвергенції та зменшенню асиметрич­ності економіки.

Добровільне обмеження експорту — кількісне обмеження, що ґрунтується на зобов'язанні од­ного з партнерів обмежити (не розширювати) об­сяг експорту, взятого на себе в рамках офіційної міждержавної угоди про встановлення квот на експорт товару.

Добровільне обмеження експорту запровад­жується урядом країни під політичним тиском іншої більш впливової країни, що імпортує про­дукцію, аби уникнути односторонніх обмежуваль­них заходів даної країни на імпорт у разі відмови «добровільно» обмежити експорт [5]. Також доб­ровільне обмеження експорту може застосову­ватися країною для зменшення внутрішніх цін на експортований товар та скорочення імпорту ана­логічного товару нижчої якості.

Обмежуючи експорт, держави часто намага­ються припинити прискорене зростання групи ре-гіонів-експортерів, тобто процес дивергенції по­слаблюється. При цьому неминучими є втрати загального національного продукту, але втрачені переваги є тимчасовими: нерівномірне зростання експорту з одних регіонів призводить у результаті до ще більшого зростання імпорту до них (ос­кільки в країні не виробляється той асортимент, який потрібен переважно кільком регіонам). На­томість обмеження експорту залучає вивільнені ресурси до диверсифікації національного вироб­ництва, у тому числі й територіальної, що сприяє конвергенції та подоланню асиметрії соціально-економічного розвитку регіонів.

 

« Содержание


5


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я