Таким чином, адміністративні інструменти митного регулювання - такі заходи держави в галузі регулювання зовнішньої торгівлі, які, не впливаючи безпосередньо на ціну експортованого/імпортованого товару, водночас впливають на міру доступності національного ринку для імпортованого товару чи на можливість експорту товару.
Кількісні обмеження - адміністративна форма нетарифного державного регулювання торговельного обороту, що визначає кількість і номенклатуру товарів, дозволених до експорту або імпорту. Застосування кількісних обмежень призводить до підвищення ціни імпортних (експортних) товарів, що, у свою чергу, зменшує обсяги їх імпорту (експорту).
Кількісні обмеження реалізуються у вигляді квот. Квота - кількісний нетарифний засіб обмеження експорту або імпорту товару певною кількістю або сумою на певний проміжок часу.
Квоти імпортні вводяться національним урядом для захисту місцевих товаровиробників, досягнення збалансованості торговельного балансу, регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку, а також як відповідь на дискримінаційну торговельну політику інших держав [3].
Квотування (інша назва - контингентування) також може застосовуватися і щодо експорту. Квоти експортні вводяться або відповідно до міжнародних стабілізаційних угод, що встановлюють частку кожної країни в спільному експорті певного товару, або урядом окремої держави для обмеження вивозу товарів, дефіцитних на національному ринку.
Серед застосовуваних видів квотування слід розрізняти абсолютне квотування (визначення обсягу товару, що може бути ввезений упродовж певного періоду) та тарифне (обсяг товару, що його можна ввезти за зниженою ставкою - при перевищенні обсягів застосовується вища ставка). Крім того, виділяють глобальні квоти (щодо всіх країн, узятих разом), групові (щодо кількох країн за певною ознакою - наприклад, щодо «третіх» країн); індивідуальні (щодо імпорту з окремих країн).
Як і згаданий вище митний тариф, імпортні квоти впливають на чутливі для країни галузі, захищаючи національний ринок. Будучи застосованими до імпорту товарів, аналогічні до яких виробляються у менш розвинених регіонах, держави сприяють конвергенції регіонального розвитку, а, отже, подоланню асиметрії соціально-економічного розвитку регіонів. Що ж до експортних квот, вони, залишаючи у країні певні види ресурсів, можуть сприяти створенню переробних підприємств на її території. А підприємець, маючи вибір між більш і менш розвиненими регіонами, за рівних інших умов навряд чи забажає розміщувати виробництво у регіоні з вищим рівнем оплати праці та браком робочої сили, якої у депресивних регіонах у надлишку. Тому експортне квотування також сприятиме конвергенції, а у підсумку - подоланню асиметрії соціально-економічного розвитку регіонів.
Ліцензування - інструмент регулювання зовнішньоекономічної діяльності через дозвільний пакет документів на право експорту або імпорту товару у визначених кількостях на певний проміжок часу. Генеральні ліцензії терміном до одного року одержують спеціалізовані зовнішньоекономічні організації відповідно до державних експортно-імпортних завдань. Разові ліцензії видаються по кожній окремій угоді на термін, необхідний для її реалізації, але не більш, ніж на один рік. Як правило, ліцензування застосовується для імпортних операцій, однак можливі й експортні ліцензії [4]. Зауважимо, що ліцензування може дуже помітно відрізнятися залежно від зусиль, що їх необхідно вжити для отримання ліцензії. Інколи отримання ліцензії є автоматичним - достатньо подати визначений пакет документів. В інших випадках можливе формулювання додаткових вимог до претендента на ліцензію - таких, як висока ціна ліцензії або ж дуже значна сума застави на період проведення зовнішньоекономічної операції; крім того, кількість ліцензій може бути обмеженою, тоді уряд має можливість проводити аукціони.
» следующая страница »
1 2 3 45 6 7 8 9 10