Інструменти зовнішньоторговельної політики як чинник подолання асиметрії соціально-економічного розвитку регіонів

соціально-економічний розвиток окремих тери­торій є доволі складним. Чимало фахівців здавна вважають, що тариф є гальмом розвитку зовніш­ньої торгівлі. Така позиція має чимало при­бічників, які спираються передусім на ідею А. Сміта про «невидиму руку» ринку. Виходячи з припущення про існування впливу торгівлі на те­риторіальний розподіл національного продукту, можемо стверджувати, що митний тариф має вплив на асиметрію соціально-економічного роз­витку регіонів. Механізм такого впливу може бути пояснений так: запровадження митного тарифу на товар, який доти у країні не вироблявся або ви­роблявся у менших обсягах, матиме наслідком виникнення власного виробництва або ж зрос­тання його обсягів. Приймаючи рішення про те­риторіальне розташування такого виробництва, бізнес керуватиметься, звичайно, величезною кількістю факторів, але за рівності впливу інших матиме значення вартість робочої сили. Тож більш імовірним є розміщення нового підприємства у менш розвинутому, депресивному регіоні, який отримає імпульс для економічного зростання. Як бачимо, замість переважання процесів дивергенції регіонального розвитку економіка, орієнтована на заміщення імпорту через митний тариф, буде ха­рактеризуватися виникненням та розвитком про­цесів дивергенції. Тож асиметрія соціально-еко­номічного розвитку регіонів скорочуватиметься. Зниження або скасування митного тарифу, навпа­ки, її стимулюватиме та заохочуватиме.

Важливим також є галузевий чинник митного тарифу. Зростання ставки митного оподаткуван­ня тих товарів, які виробляються у регіонах, виз­наних депресивними, призведе до зростання ва­лового регіонального продукту у них. Це означа­тиме конвергенцію регіонального розвитку, а, отже, сприятиме подоланню асиметрії соціально-економічного розвитку регіонів (згадаймо про тарифний захист ринків сільськогосподарських товарів у багатьох країнах).

Надалі розглянемо вплив адміністративних інструментів митного регулювання на асиметрію соціально-економічного розвитку регіонів. Адмі­ністративні інструменти митного регулювання -поняття, яке дуже обмежено використовується як в українському законодавстві, так і у науковому обігу в Україні. До певної міри йому відповідає загальноприйняте в українській економічній науці поняття «інструменти нетарифного регулювання». Прибічники одного з альтернативних підходів на­зивають нетарифними методами лише квотуван­ня, ліцензування, технічні бар' єри, субсидії тощо. Адміністративними ж інструментами за таких умов вважаються, окрім нетарифних методів, та­кож митні режими, митні формальності, вплив внутрішніх податків, антидемпінгові заходи, по­літика державних закупівель тощо. За такого підхо­ду поняття «адміністративні інструменти митного регулювання» є дещо більш містким, ніж «нета-рифні методи». Одне з визначень стверджує: ад­міністративні інструменти митного регулювання -поняття, яке охоплює заходи, які безпосередньо не спрямовані на обмеження зовнішньої торгівлі (тобто квотування або ліцензування сюди не на­лежить), але такі, які встановлюють національні стандарти (тобто: технічні бар' єри та вимоги до хімічного складу, пакування тощо), визначають митні формальності, порядок здійснення митного контролю тощо. За такого підходу адміністративні інструменти митного регулювання розглядаються або як один з нетарифних методів, або ж вважа­ються такими, що перетинаються з нетарифними (наприклад, квотування - нетарифний метод, а технічні бар' єри належать і до нетарифних, і до адміністративних методів регулювання).

На нашу думку, найбільш удалим є підхід, за якого передбачається зарахування до адміністра­тивних інструментів таких: квотування; ліцензу­вання; технічні бар'єри; «добровільне» обмежен­ня експорту; субсидування; кредитування; по­літика державних закупівель; внутрішні податки; митні режими; митна вартість; пільги для інвес­торів; валютне регулювання; висновки щодо коду товару та класифікації; висновки про країну по­ходження; контрольовані поставки; встановлення цінового діапазону (індикативні ціни); митні фор­мальності та особливості здійснення митного кон­тролю; преференції, що надаються учасникам ЗЕД відповідно до режиму найбільшого сприяння, угод про вільну торгівлю, про уникнення подвійно­го оподаткування, участі в інших міжнародних угодах [2].

 

« Содержание


3


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я