Інновації як основа розвитку металургійної промисловості України
І.М. Авраменко, кандидат економічних наук
In the article in the conditions of development of world economic crisis and its influence on the economy of Ukraine the analysis of innovative activity and its influence is conducted on the production processes of metallurgical industry of country, on the example of "Krementchuk steel-making factory " and made suggestions from the improvement of his activity.
Вступ. Під впливом світової економічної кризи в українській економіці склалася ситуація, яка потребує радикальної зміни фундаментальних основ сучасного виробництва: переходу від застарілої технологічної бази до новітніх високоефективних інноваційних технологій та їх широкого застосування в сучасних виробничих процесах. Активна інноваційна діяльність визначає типи, структуру сучасного виробництва, напрям подальшого економічного розвитку країни. Велику роль в цих процесах відіграє металургійна галузь.
Металургія України — базова галузь народного господарства України, яка забезпечує понад 25% промислового виробництва держави, дає близько 40% валютних надходжень в Україну і більше 10% надходжень до державного бюджету. У світовому виробництві чорної металургії частка України, за даними Міжнародного інституту чавуну і сталі, становить 3,4%. Металургія України - це підприємства і організації гірничо-металургійного комплексу, який об'єднує не лише підприємства чорної і кольоровій металургії, але і гірничо-збагачувальні комбінати, феросплавні заводи, збагачувальні фабрики, коксохімічні заводи, підприємства, що випускають вироби з металів. Україна є одним з лідерів країн-виробників чорних металів у світі і займає 7 місце за обсягом виробництва сталі і 3 місце — за обсягом експорту металопродукції. Частка продукції, що виробляється металургійними підприємствами, складає 30% загалом у промисловому виробництві і 42% від загальних обсягів експорту України.
Аналіз попередніх досліджень. В сучасній економічній літературі аналізу проблем інноваційного і соціально-економічного розвитку в умовах ринкових відносин, як і діяльності окремих підприємств, приділяється значна увага. Вивченням інноваційної діяльності нашої держави зай-маютья багато науковців, зокрема, М.І. Пашута, О.М. Шкільнюк, Л.І. Федулова та інші. Однак постійний інноваційний і соціально-економічний розвиток сучасних технологій породжує ряд гострих та актуальніх питань, які потребують вирішення.
Мета статті. Проаналізувати економічний стан і розвиток металургійної галузі України, у тому числі окремого сталеливарного заводу (ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод"), розглянути перспективи поліпшення діяльності галузі.
Матеріал і результати дослідження. Альтернативи інноваційному розвитку металургійної промисловості немає. Ефективним шляхом інтенси
фікації виробництва є перехід економіки на інноваційну модель. Інноваційні методи виробництва - це основна надія на майбутній розвиток галузі, підвищення рівня економічної і екологічної безпеки виробництва, модернізацію технічної бази підприємства.
На початку 90-х в Україні переміг курс на прискорену приватизацію металургійних комбінатів. Плата за них була символічною, при цьому держава не вимагала від нових власників істотних інвестицій в управління виробництвом і технічне переозброєння. Курс на здобуття максимального грошового прибутку в найкоротші терміни, що проводився державою на зорі незалежності, привів до згортання серйозних науково-технічних дослідницьких програм, які в доперебудовний період забезпечували конкурентоспроможність вітчизняної металургії на світовому ринку. Українська металургія навіть в "застійні" часи використовувала передові на той момент технології виробництва і управління виробничими процесами, розроблені вітчизняними науковими колективами.
Унікальні розробки наукових колективів Придніпров'я (ІЧМ, НМЕТАУ УкрГіпромез), Донецька (ДОННІІЧМ), Харкова (УкрНІІМет), Києва (ІПЛ) мали стійкий попит у всьому світі. Отже, відмова держави від фінансування наукових програм і ліквідація галузевого інноваційного фонду при переході галузевих НДІ на самофінансування особливої паніки в колективах розробників спочатку не викликали. Проте встановлення 90-денного терміну повернення валюти в країну і вживання величезних штрафних санкцій за його перевищення за відсутності законодавчого забезпечення виконання замовниками договірних зобов' язань і відповідних міжурядових угод привели до припинення крупних прикладних розробок і повної відмови від дослідницьких робіт для зарубіжних замовників.
» следующая страница »
1 23 4 5