Інновації як основа розвитку металургійної промисловості України

Інновації як основа розвитку металургійної промисловості України

І.М. Авраменко, кандидат економічних наук

 In the article in the conditions of development of world economic crisis and its influence on the economy of Ukraine the analysis of innovative activity and its influence is conducted on the production processes of metallurgical industry of country, on the example of "Krementchuk steel-making factory " and made suggestions from the improvement of his activity.

Вступ. Під впливом світової економічної кри­зи в українській економіці склалася ситуація, яка потребує радикальної зміни фундаментальних ос­нов сучасного виробництва: переходу від заста­рілої технологічної бази до новітніх високоефек­тивних інноваційних технологій та їх широкого застосування в сучасних виробничих процесах. Активна інноваційна діяльність визначає типи, структуру сучасного виробництва, напрям по­дальшого економічного розвитку країни. Велику роль в цих процесах відіграє металургійна галузь.

Металургія України — базова галузь народно­го господарства України, яка забезпечує понад 25% промислового виробництва держави, дає близько 40% валютних надходжень в Україну і більше 10% надходжень до державного бюдже­ту. У світовому виробництві чорної металургії частка України, за даними Міжнародного інсти­туту чавуну і сталі, становить 3,4%. Металургія України - це підприємства і організації гірничо-металургійного комплексу, який об'єднує не лише підприємства чорної і кольоровій металургії, але і гірничо-збагачувальні комбінати, феросплавні за­води, збагачувальні фабрики, коксохімічні заво­ди, підприємства, що випускають вироби з ме­талів. Україна є одним з лідерів країн-виробників чорних металів у світі і займає 7 місце за обсягом виробництва сталі і 3 місце — за обсягом екс­порту металопродукції. Частка продукції, що ви­робляється металургійними підприємствами, скла­дає 30% загалом у промисловому виробництві і 42% від загальних обсягів експорту України.

Аналіз попередніх досліджень. В сучасній економічній літературі аналізу проблем інновац­ійного і соціально-економічного розвитку в умо­вах ринкових відносин, як і діяльності окремих підприємств, приділяється значна увага. Вивчен­ням інноваційної діяльності нашої держави зай-маютья багато науковців, зокрема, М.І. Пашута, О.М. Шкільнюк, Л.І. Федулова та інші. Однак постійний інноваційний і соціально-економічний розвиток сучасних технологій породжує ряд го­стрих та актуальніх питань, які потребують вирі­шення.

Мета статті. Проаналізувати економічний стан і розвиток металургійної галузі України, у тому числі окремого сталеливарного заводу (ВАТ "Кре­менчуцький сталеливарний завод"), розглянути перспективи поліпшення діяльності галузі.

Матеріал і результати дослідження. Альтер­нативи інноваційному розвитку металургійної про­мисловості немає. Ефективним шляхом інтенси­

фікації виробництва є перехід економіки на інно­ваційну модель. Інноваційні методи виробництва - це основна надія на майбутній розвиток галузі, підвищення рівня економічної і екологічної без­пеки виробництва, модернізацію технічної бази підприємства.

На початку 90-х в Україні переміг курс на при­скорену приватизацію металургійних комбінатів. Плата за них була символічною, при цьому дер­жава не вимагала від нових власників істотних інвестицій в управління виробництвом і технічне переозброєння. Курс на здобуття максимального грошового прибутку в найкоротші терміни, що проводився державою на зорі незалежності, привів до згортання серйозних науково-технічних дослідницьких програм, які в доперебудовний період забезпечували конкурентоспроможність вітчизняної металургії на світовому ринку. Украї­нська металургія навіть в "застійні" часи викори­стовувала передові на той момент технології ви­робництва і управління виробничими процесами, розроблені вітчизняними науковими колективами.

Унікальні розробки наукових колективів При­дніпров'я (ІЧМ, НМЕТАУ УкрГіпромез), Донець­ка (ДОННІІЧМ), Харкова (УкрНІІМет), Києва (ІПЛ) мали стійкий попит у всьому світі. Отже, відмова держави від фінансування наукових про­грам і ліквідація галузевого інноваційного фонду при переході галузевих НДІ на самофінансуван­ня особливої паніки в колективах розробників спочатку не викликали. Проте встановлення 90-денного терміну повернення валюти в країну і вживання величезних штрафних санкцій за його перевищення за відсутності законодавчого забез­печення виконання замовниками договірних зо­бов' язань і відповідних міжурядових угод приве­ли до припинення крупних прикладних розробок і повної відмови від дослідницьких робіт для за­рубіжних замовників.

 

« Содержание


2


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я