Уваги заслуговує також "теорія економічних циклів" як складова частина теорії економічного росту. її основи відображені в працях М.І. Ту-ган-Барановского, що вважається засновником інвестиційної теорії економічних циклів. В основі даної концепції, викладеної в книзі "Промислові кризи в Англії" (1894 р.), лежить ідея зв'язку коливань об' сягів промислового виробництва з періодичним створенням нового основного капіталу. При цьому враховується не тільки роль кредитно-банківської системи, але й фактори економічної (інвестиційної) активності в різних сферах процесу відтворення. Основні положення даної теорії співзвучні ідеям Й. А. Шумпетера, що додав суб' єктивний елемент - підприємця або господарського агента, який ініціює процес відновлення фондів. Дослідження М.І. Туган-Баранов-ского були продовжені його учнем і послідовником Н.Д. Кондратьєвим, який істотно доповнив теорію циклів, розглядаючи економічну активність, як «послідовність довгих хвиль, викликаних набором ендогенних і екзогенних факторів» (головним чином інвестицій) та мають коливальний характер.
Аналізуючи основні концепції теорії економічного зростання, варто зупинитися на найбільш відомій з них, теорії зростання Й. А. Шумпетера, що пов' язує рівень суспільного виробництва з інвестиційною активністю економічних агентів, обумовленою технічним прогресом [14]. Відповідно до положень даної теорії, економічна система, що перебуває в стані рівноваги, здатна забезпечувати стабільний рівень виробництва доти, поки не з' явиться «новатор» - економічний суб' єкт, що володіє новим способом поєднання виробничих факторів для випуску продукції й одержання більшого прибутку. Для реалізації поставленої мети цей суб' єкт залучає позикові засоби (кредити), здійснює процес інвестування, здобуваючи нові засоби виробництва, і реалізує в своїй діяльності виробничу функцію з більш високою ефективністю. Його приклад починають наслідувати «імітатори або найбільш активна частина підприємців», що поступово призводить до дефіциту суспільного запасу інвестиційних ресурсів. Наслідком суспільно корисної діяльності «новатора» та «імітаторів» є новий стан економічної рівноваги, що характеризується вже більше високим рівнем виробництва. Потім з' являється наступний «новатор» і, таким чином, цикл суспільного розвитку повторюється.
Істотний внесок у теорію економічного зростання внесли дослідження Дж. М. Кейнса [6], який показав, що динаміка розвитку системи залежить від інвестицій, сила впливу яких визначається так званими вбудованими регуляторами, що є у розпорядженні суспільства (державна влада). Відповідно до даної теорії, роль держави є провідною, яка за допомогою регулювання процесу інвестування спричиняє ефективний розвиток економіки. Важливими параметрами росту є гранична схильність до споживання й залежна від неї норма банківського відсотка. При збільшенні граничної схильності до споживання, по-перше, зменшується норма відсотка, що стимулює інвестиції в економіку; по-друге, додатково підвищуються обсяги виробництва відповідно до ефекту мультиплікатора, який виражається формулою (1):
У = М*А , (1)
де У- національний дохід, ототожнений з валовим випуском продукту, М - мультиплікатор, А - планові витрати [6].
Теорія зростання Дж.М. Кейнса одержала подальший розвиток у роботах Р. Харрода й Е. Домара. В основі розробленої ними концепції лежать дві ключових тези: а) двоїстий характер інвестицій і б) принцип акселератора. Передбачається, що завдяки інвестиціям не тільки створюються товари, але й збільшуються виробничі потужності. Причому ці процеси не ідентичні через наявність в економіці „вузьких місць". Наприклад, якщо виробничі потужності не будуть забезпечені трудовими ресурсами, то ріст обсягів випуску продукції не відбувається. Відповідно до положень даної теорії, зростання економіки здійснюється за принципом позитивного зворотного зв' язку: інвестиції викликають підвищення доходу, що відповідно до принци
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7