Слабкість стратегії в умовах перехідної економіки, в першу чергу, полягає у тому, що нечітко визначено кінцеву мету - формування основ інформаційної економіки. Відповідно, в них не вбудовано механізми реалізації. Цей недолік заважає стратегічному баченню ситуації, розробці планів, що позначається на стратегічному і тактичному управлінні. Загальне стратегічне планування і прогнозування розвитку інформатизації є пріоритетом державних інститутів, а діагностика, моніторинги, елементи коригування стратегічного і тактичного бачення ситуації -це рівні як державного, так і галузевого управління.
Слід підкреслити, що практика широкого застосування стратегічного планування і управління вже має широке застосування в бізнес-системах західних країн і поступово адаптується і розповсюджується на системи національного державного управління.
У ході побудови відкритої, інформаційно-прозорої національної економіки з розвинутими ринковими відносинами в Україні складаються також передумови для формування єдиного інформаційного простору та його інтегрування у відповідне світове. Це потребує значних зусиль як з боку суспільства, так і галузевих напрямів і можливо лише на базі всебічного розвитку процесів інформатизації.
Слід наголосити на тезі, що інформатизація національної економіки базується на активній взаємодії з ринковим середовищем і сама є ринковою системою, сегментом інформаційного ринку України.
Важливим етапом формування інформаційного простору є створення, розвиток та активізація процесів національної інформатизації, становлення якої в Україні характеризується повільними темпами, недосконалістю організаційної форми контролю, фінансової підтримки та стандартів у галузі інформаційного обслуговування.
Формування стратегії комплексної інформатизації повинно відбуватися на базі поширення національної системи розвитку інформаційних ресурсів та мати як фундамент інформаційний потенціал країни. У цілому стратегія, як цілеспрямований процес, характеризується як загальний план розвитку процесів інформатизації національної економіки, заснованої на прогнозах, оцінках, експертизах, діагностиках і моні-торингах та інших наукових дослідженнях процесів і явищ. Стратегічне планування сьогодні є широко поширеним інструментом управління. Стратегічні плани (напрямів соціально-економічного розвитку) мають структуру і спрямовані на досягнення чітко визначеної мети. При цьому використовуються різні типи стратегій, наприклад, функціональні, корпоративні, ринкові, галузеві.
Цілі, які ставлять перед собою державні управлінські структури в процесі формування стратегічних напрямів розвитку інформатизації, повинні бути складовим елементом або лягати в основу стратегії соціально-економічного розвитку національної економіки. Вони також є базою для вироблення критеріїв оцінки результатів діяльності державних і місцевих органів влади і прийняття рішень, у тому числі за основними напрямами фінансування, бюджетними витратами, формуванням організаційних структур.
Паралельно з розробкою стратегії розвитку напрацьовується система оцінки ефективності результатів її здійснення. Ефект від реалізації стратегій для різних груп (підприємства, галузь, регіон, національна економіка в цілому) буде досить різним. Для оцінки ефективності реалізації напрямів стратегії слід запропонувати перелік заходів і очікуваний якісний і кількісний ефект для низки основних груп: адміністрації (наприклад, підвищення управління господарським комплексом, наявність інформаційної бази про ринкову інфраструктуру, новітні напрями розвитку інформаційного ринку); підприємців (розширення можливостей для бізнесу, спрощення ад
міністративних процедур, створення конкурентних умов); громадян (створення нових робочих місць, розширення доступу до послуг і зростання їх якості, можливість участі в обговоренні і прийнятті рішень з питань перспективного розвитку інформаційного середовища).
» следующая страница »
1 2 3 45