Економічні свободи в регіонах Україні

Виборча система ефективна тільки тоді, коли передбачає не колективну, а персональну відпов­ідальність кожного депутата перед виборцями. Тому в законодавстві про вибори, принаймні, повинно бути передбачено наступне:

1) передвиборна програма кожного кандидата в депутати законодавчого органу повинна бути опублікована для ознайомлення широких верств населення. Вона повинна бути конкретною за змістом і термінам виконання намічених заходів;

2) звітність кожного депутата про виконання передвиборної програми перед виборцями не рідше одного разу в півріччя;

3) у випадку систематичного невиконання де­путатом узятих на себе зобов'язань виборці по­винні мати законодавче право попередити депута­та про невідповідність або виразити йому недо­вір'я і відкликати його з виборного законодавчо­го органу.

Межі економічної свободи можуть бути визна­чені, головним чином, законом, який практично і є мірою свободи. Якщо законодавство в Україні будуватиметься на тісній взаємодії депутатського корпусу і виборців, найбільш активною частиною яких є підприємці, тоді представники малого бізне­су із статистів законодавчого процесу стануть його активними учасниками. А це, у свою чергу, сприятиме створенню законодавчої бази, що за­безпечує умови ефективної діяльності бізнесу, а також дозволить оперативно вносити корективи до законодавчих і нормативних актів відповідно до вимог часу.

Багато мовиться і пишеться про створення інфраструктури підтримки підприємництва. Не­обхідність її створення ніким не заперечується. Це підтверджується і досвідом зарубіжних розвине­них країн. За наявності розвиненої інфраструкту­ри підтримки на регіональному і місцевому рівнях можна було б ефективно вирішувати проблеми консультаційного, технологічного, ресурсного, рекламного характеру. Вже не кажучи про значні соціально-економічні вигоди, які принесло б ство­рення і розвиток подібної інфраструктури, слід зазначити, що при цьому істотно розширюється можливість реалізації таких компонентів економ­ічної свободи підприємця, як право на організа­цію своєї справи, на впровадження нових техно­логій, на ресурсозабезпечення. Проте реальне вирішення інфраструктурної проблеми не потрап­ляє у поле зору як центрального уряду, так і рег­іональної і місцевої влади. Отже, і тут в наявності обмеження економічної свободи.

Разом з тим, розширюючи економічну свобо­ду, не можна вдаватися до крайнощів. Адже най­частіше під цим поняттям бачать невтручання дер­жави в діяльність бізнесу. Проте на принципах максимальної економічної свободи підприємців за невтручання держави в їх діяльність, в умовах «комерційної таємниці», можна побудувати тільки кримінальне суспільство [5]. Здійснюючи моні­торинг господарської діяльності в розумних ме­жах, держава повинна постійно проводити пол­ітику морального оздоровлення суспільства. Цей процес тривалий і значною мірою в даний час загальмований. Але без підприємця нового типу, що засновує свою діяльність на принципах по­шани до влади, до людини, прав інших громадян, чесності, вірності слову, неможливо розрахову­вати на створення в Україні цивілізованого ринку і дійсно вільного підприємництва.

Економічна свобода, політичний, демократич­ний розвиток повинні мати міцну основу - мо­ральність суспільства [9].

Висновки. На підставі викладеного можна зро­бити висновок про наявність певних обмежень економічної свободи у сфері українського мало­го бізнесу. Необхідність розвитку вільного підприємництва як мінімум вимагає:

1) поліпшення умов фінансування малого бізне­су комерційними банками за рахунок розширен­ня системи державних гарантій;

2) ухвалення нового законодавства про вибо­ри, що передбачає підвищення персональної відпо­відальності депутата перед виборцями, система­тичну звітність депутата перед ними, що дає ви­борцям реальне право відклику депутата у випад­ку систематичного невиконання ним своїх зобо­в'язань;

 

« Содержание

» следующая страница »
1 2 3 45