На відміну від регіональної диференціації, асиметрія характеризує несумірність процесів та явищ, їхнє зміщення відносно умовної осі симетрії [2, с. 176]. Під асиметрією формування доходів населення ми розуміємо його несумірність відносно наявного потенціалу регіону, тобто його максимальної спроможності забезпечити населенню такі параметри доходів, які дають змогу задовольнити не тільки поточні споживчі потреби, але й інвестиційні потреби економіки регіону. Виходячи з викладеного, ми вважаємо методологічно хибним ототожнення понять асиметрії і диференціації, яке допускають окремі науковці. Це різні за своєю сутністю соціально-економічні процеси.
Міжрегіональна диференціація може оцінюватися за абсолютними і відносними показниками сукупних доходів населення, за їхніми окремими структурними елементами, за відмінностями в межах міської і сільської місцевості, типів поселень, форм власності, категорій населення. За проведеними розрахунками міжрегіональні відмінності у абсолютній величині доходів населення (у розрахунку на одну особу становили у 2002 р. - 2,1 разу, у 2007 р. - 2,6 разу) у динаміці зростають внаслідок різних регіональних умов їх формування, посилення нерівномірності соціально-економічного розвитку територій країни.
Ця тенденція стосується і формування грошових і негрошових доходів домогосподарств регіонів. Якщо міжрегіональні відмінності за грошовими доходами становили у 2004 р. і 2007 р., відповідно, 1,9 та 2,1 разу, то за негрошовими доходами ця різниця була більш істотною - відповідно 5,2 та 7,1 разу. При цьому темпи приросту грошових і негрошових доходів населення також характеризувалися значною міжрегіональною диференціацією. Розрахунки показують, що у 2007 р. міжрегіональна варіація абсолютного розміру заробітної плати становила 2,4 разу (максимальні значення у м. Києві та мінімальні у Тернопольській області), причому за формами господарювання цей показник був: у відкритих акціонерних товариствах - 3,3 разу, у товариствах з обмеженою відповідальністю - 2,8, на державних підприємствах - 2,4, комунальних підприємствах - 2,0, приватних підприємствах - 1,9, у філіях як відокремлених підрозділах - 1,8 разу.
У контексті сучасних вимог створення єдиного інтегрованого економічного простору на особливу увагу заслуговують відмінності у процесах формування доходів населення у міській і сільській місцевості. Пріоритетним завданням повинно бути мінімізація прошарку населення з найнижчими доходами, які знаходяться на межі бідності і є фактично аутсайдерами в інвестиційному процесі. Зменшення цього прошарку населення слід розглядати як можливість упередження соціальної напруги в регіоні, пом' якшення соціально-економічних диспропорцій, забезпечення стабільного відтворення людського потенціалу регіону.
Результати обстеження умов життя домогоспо-дарств України, які враховують новітні рекомендації Євростату, дають змогу оцінити диференціацію домогосподарств з мінімальними доходами у розрізі міських та сільських поселень України. Якщо в цілому в Україні питома вага домогоспо-дарств з найнижчими доходами становить 23,7% у сукупних доходах населення, то в міських поселеннях вона є нижчою і становить 21,7% (у тому числі у великих містах 16,9% і малих 29,8%). У сільській місцевості цей показник є вищим за середній і досягає 28,0%. Оцінка аналогічних показників за грошовими доходами населення відображає непропорційно високу питому вагу домо-господарств з мінімальними доходами у сільській місцевості.
Загальний розподіл домогосподарств України з середньодушовими доходами нижче прожиткового мінімуму (оцінка за сукупними доходами) показує, що з них 63,3% припадає на міські поселення, 36,7% - на сільську місцевість; при оцінці цих показників за грошовими доходами частка міських поселень є нижчою і становить 56,7%, сільської місцевості істотно зростає, досягаючи 43,3%. Істотними є відмінності у формуванні доходів населення, їх структурі і динаміці у розрізі різних типів міст країни. Завдяки розвинутій виробничій і соціальній інфраструктурі, динамічності розвитку, високому попиту на товари і послуги у
» следующая страница »
1 2 34 5 6