- оцінці вартості окремих елементів власного капіталу страховика;
- оцінці вартості окремих елементів залученого капіталу;
- оцінці середньозваженої вартості капіталу страховика.
Власний капітал є фінансовою основою діяльності страхової компанії і його формування підпорядковане двом цілям: по-перше, формування необхідного обсягу необоротних активів і, по-друге, формування визначеного обсягу оборотних активів, хоча для страхового бізнесу друга мета недосить актуальна. Власні фінансові ресурси -це ті ресурси, які належать страховикові на правах власності та використовуються для формування активів і представлені статутним, додатковим і резервним капіталом, а також включають нерозподілений прибуток.
Статутний капітал (фонд) є відправною точкою діяльності страховика і формує основу його фінансової стійкості. Це загальна вартість активів, що зафіксована в установчих документах і є внеском власників у капітал страховика. В залежності від організаційної форми страховика він може формуватися двома способами: шляхом внесення часток засновниками або шляхом відкритої підписки на акції. Ціною цього елемента капітала страховика є норма прибутку. При створенні страхової компанії засновники оцінюють, наскільки інвестування у страховий бізнес буде вигіднішим порівняно з альтернативними вкладеннями (необхідна норма прибутку інвестора на звичайну акцію). Одним з аналітичних показників, який застосовується на фондовому ринку, є прибуток на акцію. На його основі можна прогнозувати рівень доходності акцій, їх курсову вартість, оцінювати ефективність управління товариством та його дивідендної політики.
Відповідно до законодавства статутний капітал характеризує мінімальний розмір майна страховика, яке є гарантією інтересів кредиторів. Для характеристики джерела коштів, призначених для виконання гарантій перед кредиторами, у законодавчих актах використовується таке поняття, як чисті активи. їх величина - це сума власних коштів, зменше
на на суму дебіторської заборгованості учасників за внесками у статутний капітал і включає в себе сплачений статутний капітал, додатковий та резервний капітал, а також нерозподілений прибуток звітного року та минулих років. При цьому слід враховувати, що вартість чистих активів буде меншою за розмір власних коштів за умов, якщо у звітності страховика присутні такі статті, як непокритий збиток минулих років, власні акції, що викуплені в акціонерів, та дебіторська заборгованість учасників за внесками у статутний фонд. Показник вартості чистих активів використовується при оцінці фінансового стану страхової компанії. Він може набувати як позитивного, так і від'ємного значення. Так, нормальною вважається ситуація, коли з часом вартість чистих активів збільшується порівняно з вартістю статутного капіталу Зрозуміло, що при зростанні розміру власних коштів, наприклад за рахунок прибутку і подальшої його капіталізації, вартість чистих активів також зростає. В протилежній ситуації -зменшення величини власних коштів, наприклад, при отриманні збитків, вартість чистих активів також зменшується. Така ситуація є індикатором погіршення фінансового стану страховика і свідчить про те, що компанія витрачає більше, ніж заробляє. І той факт, що вартість чистих активів має від'ємне значення, свідчить про відсутність у страховика майна, достатнього для задоволення вимог кредиторів, та є характеристикою незадовільного фінансового стану та його неплатоспроможності.
Визначення вартості залучення власного капіталу є досить складним питанням, яке не знайшло вирішення в теорії та практиці фінансового менеджменту. Найбільш застосовуваними способами розрахунку очікуваної ставки вартості власного капіталу є:
1) модель Гордона (модель приросту дивідендів);
» следующая страница »
1 2 34 5 6