У 20 ст. з'явилися спеціалізовані омбудсмени (у справах військовослужбовців, з питань охорони здоров' я, у справах національних меншин, з питань інформації та ін.), в тому числі страхові. Так, омбудсмен із захисту прав споживачів є в Данії, Норвегії, Фінляндії; омбудсмен для захисту особистих даних - в Угорщині, Чехії; університетські омбудсмени є в багатьох університетах Західної Європи, США і Канади. У республіці Польща існує спеціальний Уповноважений із захисту цивільних прав, одним з головних пріоритетів діяльності якого є захист прав національних та етнічних меншин [4].
Страхові омбудсмени створюються професійними учасниками страхового ринку, їх діяльність фінансується за рахунок коштів засновників, а винесені рішення є обов' язковими для страховика, з діями якого була пов' язана претензія страхувальника. Оскільки омбудсмен - це організація, яка створюється на добровільній основі, то її рішення є обов' язковими для виконання лише для страхових компаній її членів. Рішення омбудсме-на можуть виступати в якості прецедентів, які будуть прийматися до уваги при виникненні аналогічних спірних ситуацій.
Головна мета уведення інституту омбудсмена -ефективний і оперативний (звичайно протягом кількох місяців) розгляд скарг клієнтів з приводу страхових виплат без дорогої судової процедури. Варто відзначити, що омбудсмен розглядає тільки скарги фізичних осіб і тільки на порівняно невеликі суми.
Діяльність омбудсмена базується на наступних принципах: незалежності; справедливості; відповідності; професіоналізму; ефективності; публічності; доступності; оперативності.
Важливою рисою інституту омбудсмена є його незалежність. В більшості країн він обирається парламентом і є підзвітним лише йому. При цьому процес прийняття рішень незалежний від учасників даної схеми. Омбудсмен повинен розглядати справу з точки зору відповідності законодавства та дій адміністрації, професійного підходу до розгляду проблем, винесення ефективних рішень з врахуванням справедливості та доцільності дій сторін конфлікту. Справедливість означає не тільки відповідність прийняття рішень певній процедурі, але й прийняття рішення на основі всієї інформації. На фоні існуючих механізмів захисту цивільних прав, омбудсмена вирізняє високий рівень публічності та доступності для громадян.
Отже, лише комплексне врахування та дотримання наведених вище принципів при розгляді омбудсменом суперечок протягом певного проміжку часу, тобто, з врахуванням оперативного характеру, дасть можливість кваліфікувати омбуд-смен як дієвий механізм захисту споживачів страхових послуг, що сприяє підвищенню довіри до страхових компаній, результатом чого є зростання кількості страхувальників та об' єктів страхування, і є вагомим фактором впливу на фінансову стійкість страхових компаній.
Модель омбудсмена є привабливою альтернативою для вирішення суперечок. Вона довела свою значимість в багатьох країнах, наприклад, в країнах Євросоюзу, США та країнах Скандинавії. Наприклад, у Великій Британії з 1981 р. діє орган із розгляду скарг на страхові компанії, який створений близько 200 страховиками та фінансується компаніями-членами [5, с. 45]. Очолює зазначену структуру чиновник, який уповноважений врегульовувати конфлікти між держателями страхових полісів і страховими компаніями-членами. В основу ідеї створення Бюро омбудсмена у Великій Британії покладені завдання забезпечення захисту інтересів страхувальників [6, с. 49]:
- по-перше, була створена альтернативна суду організація;
- по-друге, організація наділена широким колом прав, в тому числі проводити розслідування та приймати рішення, що грунтуються не тільки на вимогах законодавства, але й на усталеній практиці кваліфікованого ведення страхового бізнесу;
- по-третє, страхувальники мають право відхи
» следующая страница »
1 2 3 45 6 7