Дебіторська та кредиторська заборгованості в умовах подолання економічної кризи в Україні
Н.В. Черевик, Є.О. Рябуха, А.О. Анікієнко. Кременчуцький державний університет ім. М. Остроградського.
Постановка проблеми. За наявності заплутаного податкового законодавства і платіжної кризи в Україні суб' єкти підприємницької діяльності, в умовах сьогоднішнього господарювання, стикаються з проблемою несвоєчасного погашення заборгованостей. Криза неплатежів охопила всю країну, дебіторсько-кредиторська заборгованість підприємств досягла величезних сум. Тому проведення аудиту, зокрема, дебіторської та кредиторської заборгованості має велику актуальність, оскільки це стимулює підприємство до більш ретельної і регулярної інвентаризації власної заборгованості та до активного проведення заходів щодо стягнення заборгованості з неплатників.
Останні дослідження та публікації, в яких пропонуються рішення даної проблеми, та на які посилаються автори. В Україні протягом останніх років проблеми дебіторської та кредиторської заборгованості з точки зору подолання економічної кризи в Україні розглядалися в роботах провідних науковців, зокрема, М.Т. Білухи, Н.І. Дорош, Б.Ф. Усача, Л.П. Кулаковської, О.В. Акіншина, С.І. Прилипка, А.О. Меланіна, Є.П. Кажанової, Л.Т. Гиляровскої та інших.
Мета статті: розглянути поняття заборгованості та її впливу на економічний стан господарчих суб' єктів в умовах економічної кризи.
Основна частина. В Україні відбуваються істотні зміни в господарській і соціальній діяльності підприємств. Світова економічна криза завдала значних втрат економіці держави. Відновлення вирачених позицій відбувається з надзвичайними зусиллями. В першу чергу потрібне продовження економічних реформ, удосконалення правової і нормативної бази.
Затверджені нормативні акти щодо банкрутства підприємств, на жаль, до цього часу практично не діють. З' явилося досить багато підприємств, які уже не можуть функціонувати, але недіюча система стосовно проведення процедури банкрут-
ства не дає їм можливості закритися. Непоодинокі випадки, коли владні структури різного рівня навмисне доводять підприємства до банкрутства, з метою їх подальшої приватизації по занижених цінах.
Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, мораторієм на задоволення вимог кредиторів є зупинення виконання боржником грошових зобов'язань, а також зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів запроваджується господарським судом одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство боржника, тобто одночасно з винесенням постанови господарським судом про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Метою Закону про банкрутство є фінансове оздоровлення боржника, а запровадження мораторію - один із обов'язкових етапів на шляху до неї.
Унаслідок запровадження мораторію боржник може відмовитися від відшкодування кредиторам збитків, які виникли у зв' язку з відмовою боржника від виконання зобов' язань, у порядку, передбаченому частиною десятою ст. 17 Закону про банкрутство [2].
Підставою для відмови можуть слугувати такі обставини, за яких:
- виконання договору завдає збитків боржникові;
- договір є довгостроковим (укладений на строк більше одного року) або розрахований на отримання позитивних результатів для боржника у довгостроковій перспективі;
- виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.
Але така відмова навряд чи є достатньо ефективним методом для боржника у намаганні заощадити на розрахунках з кредиторами. Адже кредитори в цьому випадку мають право у тридцятиденний термін з дня прийняття рішення про відмову вимагати в установленому порядку відшкоду
» следующая страница »
1 23 4 5