Антимонопольне регулювання банківської діяльності

Для припинення та профілактики порушень кон­курентного законодавства доцільно застосовува­ти різноманітні заходи як з боку органів спеціаль­ної компетенції, так і з боку центрального банку. Зокрема, для попередження виникнення порушень центральний банк держави може впливати на про­цес збереження конкурентних відносин між суб'­єктами ринку банківських послуг шляхом:

- реалізації заходів монетарної політики, ство­рення ефективної системи контролю за діяльністю банків у процесі виконання ним своїх наглядових функцій;

- стимулювання виконання банками обов' язко-вих нормативів банківської діяльності;

- розробки нормативно-правової бази регулю­вання банківської конкуренції, а також ретельно­го контролю за процесом реєстрації та ліцензу­вання банків.

Антимонопольному комітету надано право ре­алізовувати політику у сфері обмеження монопо­лізму та сприяння розвитку конкуренції у банків-ництві. Він самостійно проводить розслідування та ухвалює рішення щодо суб'єктів банківського ринку. На нашу думку, ефективність роботи відомства зросла б, якби НБУ та АМК об' єднали зусилля. Так, наприклад, досліджуючи стан справ

на ринку споживчого кредитування, АМК визнав антиконкурентною процедуру акредитації банка­ми страхових компаній, вважаючи, що така про­цедура обмежує доступ страхових компаній при страхуванні банківських клієнтів. У результаті обмежуються права клієнтів, які позбавлені мож­ливості самостійно вибирати компанію для стра­хування своїх ризиків. Комітет визнав неправо­мірною діяльність 13 банків і застосував до них відповідні заходи впливу, передбачені чинним за­конодавством [4, с. 61]. Проте проблема не є ви­рішеною. Банкіри оскаржують у судовому поряд­ку рішення АМК. НБУ та Державна комісія з ре­гулювання ринку фінансових послуг залишили­ся осторонь конфлікту. Виходом з цієї ситуації могло б бути удосконалення нормативно-право­вого поля діяльності банків шляхом встановлен­ня єдиних вимог до страхових компаній, які ба­жають реалізовувати продукти банківського стра­хування, а це в компетенції НБУ.

Відсутність взаємодії між двома державними відомствами обґрунтовує потребу у розробці спе­ціалізованого нормативного документу- «Правил розгляду справ щодо порушення банками анти­монопольного законодавства», де доцільно було б прописати процедуру створення постійно дію­чої комісії з однакової кількості представників Антимонопольного комітету та Національного бан­ку. Жодне з відомств не повинне мати переваг, але кожне повинне бути наділене правом вето. Рішення повинне прийматися за наявності біль­шості голосів. Діяльність такої комісії доцільна була б як у центральному апараті, так і у територіаль­них органах Антимонопольного комітету. Завдя­ки існуванню таких комісій дієвішою була б сис­тема відповідальності за порушення конкурентного банківського законодавства, яка передбачає зас­тосування різних заходів впливу: штрафних санкцій; адміністративної відповідальності; відшко­дування завданих збитків; скасування державної реєстрації; примусовий поділ монопольних утво­рень.

Потрібно зазначити, що при припиненні пору­шень з боку таких фінансово потужних і впливо­вих установ, як банки, вирішальне значення в пе­ремозі законності й забезпеченні виконання анти-монопольними органами покладених на них зав­дань мають рішення судів. На наш погляд, врахо­вуючи світовий досвід, слід якомого швидше створити конкурентно-патентний суд і передати йому виключне право накладати санкції на пра­вопорушників конкурентного законодавства. А постійно діючі комісії щодо виявлення правопо­рушень банків Антимонопольного комітету по­винні стати виключно слідчими структурами, які розслідують порушення і передають результати цього розслідування на розгляд суду.

Висновки з даного дослідження. Подальший розвиток банківської системи тісно пов'язаний з розвитком добросовісної конкуренції на ринку банківських послуг. Досягнути належного рівня конкурентних відносин між суб' єктами ринку банківських послуг можна лише за адекватної розробки та реалізації конкурентної політики дер­жави у сфері банківництва. Стратегічні напрямки конкурентної політики, зокрема щодо формуван­ня конкурентоспроможного середовища діяль­ності банків, порядку здійснення антимонополь­ного регулювання, застосування заходів впливу до порушників конкурентного банківського зако­нодавства потребують подальших поглиблених теоретичних та практичних досліджень з враху­ванням надбань світової економічної науки.

 

« Содержание


4


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я