Зменшення обсягу готівкових грошей вигідне усім: і банкам, і роздрібній торгівлі, і самим покупцям, оскільки електронні гроші — це насамперед надійність, зменшення загрози пограбування та крадіжки. Окрім того, під час їх використання фінансові органи можуть організувати й контролювати весь діапазон фінансових угод і операцій.
Загалом ринок електронних грошей в Україні розвивається повільніше, ніж очікувалося, і сьогодні ще не використав свого повного потенціалу. Серед головних причин такого стану називають недостатню чіткість бізнес-правил та відсутність привабливих пропозицій, які б переконали більшість користувачів у перевагах електронних грошей.
До перешкод, що постають на шляху розвитку систем електронних грошей, слід також віднести психологічну непідготовленість органів регулювання, низький ступінь їх компетентності та неготовність органів контролю до запобігання можливим порушенням у цій сфері й боротьби з ними.
Останньою новиною, яка свідчить на користь впровадження нових систем електронних грошей, було прийняття міжнародними платіжними системами рішення (в межах боротьби з шахрайством) про перехід на смарт-картки.
Метою статті є висвітлення принципів створення і функціонування систем електронних грошей, опис їх сучасної реалізації на Українському ринку та проблеми їх подальшого розвитку.
Виклад основного матеріалу дослідження. Електронні гроші є еквівалентом готівкових, які містяться в гаманцях, але здатні виконувати не всі функції грошей. Так, вони не можуть слугувати засобом кредитування або нагромадження.
Електронні гроші (ЕлГ) відрізняються від традиційних тим, що:
- вони майже не можуть бути використані не власником;
- ЕлГ зручніше носити в кишені або гаманці, оскільки їх фізичні розміри не залежать від розміру суми.
У звичайній торговельній операції є принаймні два учасники: власник товару (продавець) і власник грошей (покупець). У системі з електронними грошима діють уже щонайменше три учасники: власник товару, власник електронних грошей (ЕлГ) і банк. При цьому, як правило, на останнього покладено головну відповідальність за роботу всієї системи ЕлГ. Банк випускає ЕлГ і забезпечує роботу електронних автоматів для занесення грошей та їх приймання від торгівців; забезпечує торговельні точки (ТТ) спеціальним обладнанням — касово-розрахунковими терміналами (КРТ), які можуть сприймати ЕлГ; відповідає за діяльність усіх інших елементів системи загалом, за їх взаємодію та виконання відповідних платежів.
Якщо безпосередньо використовується готівка, виконується тільки одна операція — покупець оплачує вартість товару, передаючи торговцю певну суму грошей, яку останній може помістити на свій рахунок у банку. Отже, у розрахунку за покупку банк безпосередньої участі не бере.
Коли йдеться про електронні гроші, банк безпосередньо бере участь у розрахунках за покупку.
На сучасному етапі розвитку економіки найбільше ціниться мобільність, ця вимога стосується і сфери обігу грошей. Тут мобільність повинна виявлятися у можливості надання швидкого доступу до рахунку в банку з будь-якої точки світу. Для цього використовують магнітні картки та картки пам'яті.
Найпростішим видом електронних грошей є магнітні картки. Вони мають магнітну стрічку з інформацією близько 100 байт. Магнітна стрічка зберігає номер карти або банківського рахунку, ім' я і прізвище власника, термін використання картки. На магнітній стрічці немає фінансової інформації про стан рахунку власника картки.
Існують два режими роботи з магнітними картами. В режимі он лайн (on-line) прилад зчитує інформацію з магнітної карти і передає її по телефонних лініях зв'язку або через модем в банк, де повідомлення опрацьовується, а потім з рахунку власника списується сума покупки або на суму покупки збільшується борг власника картки. При цьому перевіряється: чи не вкрадена картка і чи достатньо грошей на рахунку власника. В режимі офлайн (of-line) інформація про покупку не передається, а зберігається в торговому терміналі.
» следующая страница »
1 2 34 5