Слід визнати, що вітчизняний перелік дійсно охопив не лише принципи-правила, але й особливості бухгалтерського обліку, які є загальновідомими і тому лише заважають бухгалтерові-практику зосередитися на концептуальних правилах. Так, принцип єдиного грошового вимірника, що передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці, конкретизовано у статті 5 «Валюта бухгалтерського обліку та фінансової звітності» [1]. А принцип періодичності, що означає можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності, по суті більш розгорнуто зазначений у статті 13 «Звітний період» [1]. Поняття автономності, за яким підприємство розглядається як юридична особа, відокремлене від її власників, є також особливістю бухгалтерського обліку, що більшою мірою набуває практичного значення на малих підприємствах. Принцип повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій і подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі, по суті є складовою такої якісної характеристики фінансових звітів, як достовірність.
Вітчизняний принцип послідовності, який полягає в постійному застосуванні підприємством обраної облікової політики, є одним з основних положень і американської, і англійської' практики обліку, проте в міжнародній концептуальній основі це поняття розглядається з позиції зіставності фінансових звітів для надання їх користувачам змоги визначати тенденції у фінансовому стані й результатах діяльності підприємства. Міжнародний підхід до цього питання полягає в тому, що «вимір та відображення фінансового впливу подібних операцій та інших подій має виконуватися послідовно в межах підприємства в різні проміжки часу». Але разом з цим визначено, що «підприємству недоцільно надалі застосовувати облік операцій та інших подій, якщо прийнята політика суперечить якісним характеристикам доречності та достовірності» [4, п. 39-40]. Тому концептуальна основа рекомендує не залишати свою облікову політику без змін у разі існування більш доречних і достовірних альтернатив, а для користувачів відображати відповідну інформацію за попередні періоди. Тобто пріоритетною в застосуванні облікової політики є не постійність її застосування, а доречність і достовірність. Отже, зіставності фінансових звітів слід досягати не постійністю облікової політики, а наданням відповідної інформації про ії зміни.
На особливу увагу заслуговує вітчизняний принцип історичної (фактичної) собівартості. Вивчення міжнародних стандартів показує, що це поняття використовується, як правило, під час оцінювання активів у момент їх надходження, але на дату складання балансу існують різні варіанти оцінки активів та зобов' язань. Усього в Концептуальній основі фінансових звітів передбачено кілька видів оцінки елементів фінансових звітів: історична собівартість, поточна собівартість, вартість реалізації, теперішня вартість. І тому з позицій міжнародних стандартів не можна стверджувати, що саме історична собівартість є пріоритетною для оцінки активів у фінансовій звітності. Звідси є підстави виключити з вітчизняного переліку принцип історичної собівартості, оскільки варіант оцінки активів і зобов' язань залежить, по-перше, від наміру підприємства продовжувати чи скорочувати свою діяльність та, по-друге, від видів активів і зобов' язань (основні засоби, запаси, цінні папери тощо).
Таким чином, на підставі дослідження з метою повного узгодження вітчизняних принципів з міжнародними пропонується використовувати в практичній діяльності такі чотири основоположні принципи: превалювання сутності над формою, нарахування, обачності, безперервності (табл. 1).
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67 8 9