Ті ж якісні характеристики фінансової звітності перелічено у ПСБО [13]. Проте значення поняття достовірності фінансової інформації по суті обмежено ознаками правдивого подання (без помилок і перекручень) та нейтральності (без упередження). При цьому такі міжнародні ознаки, як обачність, повне висвітлення, превалювання сутності над формою, включено до переліку основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності [1] та переліку принципів підготовки фінансової звітності [13], що за складом є тотожними і містять десять принципів.
У міжнародній Концептуальній основі фінансових звітів сформульовано два основоположні облікові принципи-припущення: принцип нарахування і припущення безперервності. Так, для того, щоб відповідати поставленій меті, фінансові звіти складаються на основі принципу нарахування, згідно з яким результати операцій та інших подій визначаються в тих звітних періодах, коли вони відбуваються, а не тоді, коли отримують чи сплачують грошові кошти. Вважається, що саме цей принцип дозволяє користувачам отримати більше інформації, оскільки такі фінансові звіти інформують не тільки про отримані або виплачені грошові кошти у минулому, але й про очікувані отримання грошових коштів та зобов' язання вип
латити в майбутньому (в умовах господарювання, коли, як правило, здійснення розрахунків відбувається після моменту реалізації).
Слід підкреслити, що у міжнародній Концептуальній основі йдеться лише про принцип нарахування, що вочевидь означає, що відповідність доходів і витрат є й так загальновизнаною, і тому не потребує акценту. Вітчизняний варіант формулювання принципу нарахування та відповідності доходів і витрат по суті охоплює два положення - принцип нарахування та принцип відповідності доходів і витрат, які, до речі, в американських Положеннях про концепції фінансового обліку викладено окремо [7].
Припущення безперервності відповідно до Концептуальної основи означає, що фінансові звіти складають, як правило, діючі підприємства, які не мають наміру ліквідуватися чи суттєво звужувати масштаби своєї діяльності. У випадку, якщо підприємство має такий намір або потребу, слід розкрити цю інформацію, щоб не вводити користувачів в оману. Отже, це є не стільки принципом підготовки фінансової звітності, скільки базовим припущенням, якщо не заявлено протилежне.
Американські автори обґрунтовують припущення безперервності (діючого підприємства) тим, що фірма, яка незабаром припинить функціонування (ліквідується, у тому числі у випадку банкрутства), як правило, має меншу загальну (ліквідаційну) вартість активів, ніж підприємство, що продовжує функціонувати [14]. Це в першу чергу стосується таких активів, як виробниче обладнання, яке у випадку можливості ліквідації підприємства бухгалтери мають оцінювати за ліквідаційною вартістю [15, с. 26].
В англійській практиці обліку використовують поняття постійного інтересу (аналог принципу безперервності), яке означає, що при складанні фінансових звітів діючого підприємства, яке не має намірів ліквідуватися чи значно скоротити масштаб операцій, активи слід оцінювати не за ціною їх розпродажу (оскільки їх планується використовувати тривалий час), а за ціною їх купівлі [16]. Тобто, сутність цього принципу фактично полягає в тому, що активи такого підприємства слід оцінювати за історичною собівартістю.
Поняття обачності відповідно до Концептуальної основи означає дотримання певної обережності при складанні фінансових звітів за умов невизначеності, щоб запобігати завищенню активів і доходів та заниженню зобов'язань і витрат. Але разом з цим також зазначено, що дотримання принципу обачності не дозволяє навмисно занижувати активи або дохід чи навмисно завищувати зобов' язання або витрати. У вітчизняному законодавстві [1; 9] такого суттєвого доповнення немає, хоча, як відомо, в країнах з розвиненою економікою традиційно намагаються завищувати прибутки, а в країнах з перехідною економікою - занижувати.
» следующая страница »
1 2 3 45 6 7 8 9