ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО Методичні вказівки
Рекомендовано Методичною радою НУК
Миколаїв 2006
УДК 34(09) (076)
Федоренко Т.М. Історія вчень про державу і право: Методичні вказівки. - Миколаїв: НУК, 2006. - 48 с.
Кафедра теорії та історії держави і права
Методичні вказівки містять тематичний план, рекомендації щодо підготовки до семінарських занять, питання для самоконтролю, теми рефератів, контрольні завдання для перевірки знань студентів, список рекомендованої літератури.
Призначено для студентів-правознавців, які вивчають курс "Історія вчень про державу і право", а також для всіх, хто намагається самостійно аналізувати проблеми держави та права.
Рецензент канд. Юр. Наук, доц. С.Г. Ковальова
© Видавництво НУК, 2006
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Розбудова незалежності держави України, перехід до демократичних форм організації суспільного життя вимагає вирішення низки проблем, серед яких - створення юридичного підґрунтя громадянського суспільства та правової держави з урахуванням досвіду і вимог, сформованих свого часу розвинутими демократіями світової спільноти. Правові відносини стали результатом тривалого процесу становлення та розвитку державних інститутів і науки про право і державу. При з'ясуванні сутності держави та права завжди необхідно ретельно аналізувати теорії, в яких розглядаються ці суспільні феномени, умови, за яких виникало те чи інше вчення, як воно було реалізоване у відповідних правових системах, якою мірою воно може бути використане в розбудові національної системи права та формуванні засад правової держави в Україні.
Історія вчень про державу і право - юридична дисципліна теорети- ко-історичного блоку, яка викладається у вищих юридичних навчальних закладах. Вона як наука розглядає теорії, концепції, доктрини, в яких систематизуються проблеми виникнення, становлення та розвитку держави і права. Її висновки допомагають у з'ясуванні сутності держави і права як соціальних інститутів і вивченні природи та змісту понять "держава", "право", "закон".
Дослідження та вивчення державотворчих і правових теорій людства має стати підґрунтям наукової теорії держави і права та законодавства демократичної держави.
Історія політичних і правових вчень - це дисципліна історико-теоре- тичного циклу. Найбільше вона пов'язана з політологією й теорією держави та права, оскільки її предметом є історія (боротьба та розвиток) виражених у теоретичній формі знань людства про державу, право, політику.
Вивчення історії політико-правових вчень, закономірностей їхнього
3
Розвитку та протиборства є актуальним вже з тієї причини, що ряд проблем, які відносяться до держави, політики та права, неодноразово обговорювалися, були предметом найгостріших дискусій у попередні епохи. В результаті цих дискутувань сформувалися системи аргументів на користь того або іншого способу вирішення цих проблем (проблеми прав людини, співвідношення особистості та держави, держави та права, демократії й технократії, миру та війни, теорії права та ін.).
Політико-правові вчення викладені в працях філософів, державних діячів, правознавців, публіцистів. Кожна політико-правова доктрина на тому чи іншому рівні абстрактності відображає сучасну їй державу, право, політичне життя. Зв'язок між теорією та суспільно-політичними інтересами надає популярності самій доктрині, робить її соціально значущою і тим самим виводить за межі суто особистих пізнавальних інтересів. Тому в історії політичних і правових вчень досліджуються лише ті теоретичні погляди, які відображають самосвідомість якої-небудь значної соціальної групи.
Економічне та політичне домінування пануючої соціальної групи, її вирішальний вплив на психологію й ідеологію суспільства, можливість пропагувати свої ідеї та придушувати пропаганду ідей конфронтуючих соціальних груп обумовлюють перевагу в повсякденній свідомості ідей, що збігаються з офіційною, державною політико-правовою ідеологією.
» следующая страница »
1 23 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 31