Загалом, основними теоретичними підходами, на яких базується модель організаційної поведінки, є:
1) системний - усі складові організаційної взаємодії мають бути об'єднані у комплекс;
12
2) орієнтація на результати - програми організаційної поведінки оцінюються за їх результатами;
3) ситуаційний - для досягнення необхідного результату в різних обставинах необхідно робити акцент на різних типах поведінки;
4) підтримуючий - підтримується становлення та розвиток працівника;
5) синергетичний - вивчаються механізми самоорганізації та структуроутворення у складних відкритих системах, макроскопічна поведінка яких перманентно зазнає якісних змін (рис. 1.7).
Рис. 1.7 - Основні теоретичні підходи, на яких базується модель організаційної поведінки |
1.5. Класифікація моделей організаційної поведінки
Розрізняють такі моделі організаційної поведінки: авторитарну, опіки, підтримки, колегіальну. Порівняння означених моделей за рядом ключових ознак наведене у таблиці 1.1.
Нова інформація про поведінку людей в процесі праці дозволяє розробляти і реалізовувати на практиці більш досконалі моделі організаційної поведінки.
У сучасних організаціях більш широко використовуються модель підтримки і колегіальна модель, що базуються на принципах теорії У. Означені моделі стимулюють партнерство, роботу в команді, самодисципліну і колективну відповідальність.
Досягнення цих цілей передбачає визнання менеджментом організації потреб більш високого порядку співробітників і забезпечення можливостей їх задоволення шляхом наділення працівників широкими владними повноваженнями.
Як показано в таблиці 1.2, основна тенденція розвитку організаційної поведінки полягає у переході до більш відкритих, гуманних організацій, у русі до більш широкого розподілу повноважень, більшої
13
внутрішньої мотивації, більш позитивного ставлення до людей та збалансованості між турботою про співробітників і потребами організації. Таблиця 1.1 - Моделі організаційної поведінки:
основні риси і пов'язані з ними ідеї
Похожие книги
|