Лекція 1. Деміфологізація політико-правових поглядів у період становлення Давньогрецької держави. Гомер. Гесіод. "Сім мудреців". Піфагор і піфагорійці. Геракліт
Першу спробу раціоналізувати уявлення про епічний, морально-правовий порядок у людських стосунках знаходимо в героїчному епосі стародавніх греків, передусім у поемах Гомера "Іліада" й "Одіссея" і Гесіода "Теогонія" й "Труди і дні", які започаткували міфоепічну традицію в античній культурі, зокрема в уявленнях про державу і право. В їхній творчості відображено спробу в інтуїтивно-поетичній формі осмислити поняття "право природне" і "право позитивне", "благозаконня", "беззаконня", "закон". Вони намагалися з'ясувати співвідношення свободи волі і правового порядку, що в подальшому було осмислено Аристотелем і римськими юристами. Необхідно зауважити, що "свобода" в поетичній творчості, філософії і повсякденному житті стародавніх греків розглядалась як фундаментальна цінність. Але реальних свобод і прав окремо взятий громадянин не мав. Під свободою розумілося незалежність міста-батьківщини або його демократичне самоврядування.
Міфологічні уявлення людей про всесвіт, державу й порядок заступили погляди, в яких основна роль щодо їх створення відводилася богам, зокрема Зевсові, що знайшло відображення в багатьох літературних пам'ятках тогочасної Греції. Так, у VIII ст. До н. Е. У творах знаменитого Гомера "Іліада" та "Одіссея" верховним заступником справедливості є Зевс.
Гомер наголошував, що основним принципом поведінки є справедливість, якої мусять дотримуватися як боги, так і люди. Право, власне, має бути конкретизацією вічної справедливості.
Навіть більше, в тогочасному суспільстві боги репрезентували різні морально-правові принципи. Про це красномовно свідчив Гесіод (УШ—УІІ ст. До н. Е.) У творі "Теогонія". Тут, зокрема, йшлося про те, що в Зевса, який уособлював всебічну досконалість, і Феміди, яка персоніфікувала вічний природний порядок, народилися дві дочки: Діке та Евномія. Перша з них охороняла справедливість і карала кривду, а друга являла собою божественний характер початку законності в суспільному устрої. Використовуючи категорію справедливості, автор спробував проаналізувати тогочасні суспільний устрій, порядок і закон.
У творі "Труди і дні" він стверджував, що людство від створення світу пройшло п'ять епох.
Перша епоха, яку він називав золотою, давала можливість людям бути рівними; панували справедливість, добробут і щастя.
Але згодом з'явилися люди, які перестали коритися богам, не виконували їхніх настанов, порушували справедливість. Це було у другій епосі, яку Гесіод називав срібною.
Далі, коли справедливість у суспільстві порушувалася ще більше, настала мідна епоха, за якої окремі люди почали ворогувати і нищити один одного.
Те саме, тільки в більших розмірах і між народами, відбувалось і в наступну, четверту епоху. І нарешті, настала сучасна Гесіодові епоха — залізна, що характеризувалася повною зневагою до справедливості, внаслідок чого в суспільстві запанували зло й насилля, кривда й несправедливість.
Згідно з уявленнями Гомера і Гесіода стан належного правопорядку в суспільстві Стародавньої Греції забезпечувався гармонійним поєднанням звичаїв із принципами всеохоплюючої справедливості, що потребувало створення умов для компромісного вирішення проблем суспільного життя. Формою такого поєднання висувався закон ("номос"). Однак уже тоді поети звернули увагу на те, що люди, незважаючи на свою природу (мають розум), порушують належний правовий порядок, спричинюючи хаос і беззаконня (дисноме). Ігноруючи закон, люди діють усупереч принципам всезагальної (космічної) справедливості, за що часто бувають покарані богами. Божа кара посилається людям для того, щоб відновити порушену гармонію (тобто належний правопорядок). Отже, Гомер і Гесіод, хай і в інтуїтивній формі, все ж здогадалися, що причиною суспільних негараздів є сама людина. Цей здогад згодом буде сформульований Протагором як твердження, що "людина є мірою усіх речей".
» следующая страница »
1 ... 4 5 6 7 8 910 11 12 13 14 ... 215