Історії держави і права зарубіжних країн

Навчальний посібник є результатом багаторічної праці автора з викладання у вищій школі історії держави і права, історії вчень про державу і право, історії Стародавнього світу та враховує ре­зультати плідної праці провідних вітчизняних і зарубіжних фа­хівців з цієї проблеми.

Визнаючи ідею об'єктивної історичної закономірності стосовно становлення державно-правової форми організації суспільного жит­тя, автор, однак, є прибічником цивілізаційного підходу в ро­зумінні та поясненні виникнення держави і права, їх ролі в сус­пільному житті. Йдеться про природно-правову традицію держав­но-правового мислення, в лоні якого сформувалась концепція правової держави, взяту на озброєння конституційною теорією та державно-правовою практикою майже всіх сучасних держав Євро­пи, та традицію юридичного позитивізму, в площині якої сфор­мувалась концепція етатизму — патерналістської природи держа­ви, що, по суті, є теоретичним підґрунтям, на якому тримались і намагаються триматися всі тоталітарні режими з їх синдромом не­похитності держави та її монополією на всі сфери суспільного життя, в тому числі і на права людини.

Відтак автор поставив перед собою мету і завдання: не запере­чуючи твердження, що держава є політичним явищем, довести потребу сприйняття цієї інституції як правового явища. Орієнта­ція на розуміння держави виключно як феномену політичного, на думку автора, є запорукою формування карально-репресивної пра­восвідомості, розгляду права як інституту насилля, який викорис­товується державою у власних інтересах, що часто не збігаються з інтересами суспільства, призводить до ототожнення принципу вер­ховенства права з принципом верховенства закону. 3містом держа­ви як правового явища є визнання духовної, вільної, правоздатної людської особистості як самодостатньої автономної величини. Лише тоді право розглядається як гарант індивідуальної свободи, як інститут компромісу. Величезну роль у формуванні цих по­глядів відіграли давньогрецькі та давньоримські мислителі, кон­цепції яких докладно проаналізовані автором.

У лекційному курсі автор намагався довести читачеві, що в цілому державно-правові концепції за доби античності розвивалися від міфологічних уявлень (Гомер і Гесіод) до філософських погля­дів ("сім мудреців", Піфагор, Геракліт, Демокрит), раціоналістич­ної інтерпретації (софісти), логічно-понятійного аналізу (Сократ і Платон), емпірично-наукового (Аристотель) та історико-політич- ного дослідження (Полібій) держави і права. Майже всі мислителі античності були єдиними у твердженні, що поліс (місто-держа- ва) — досконалий засіб і необхідна умова найвищого розвитку людських здібностей, а його метою і завданням є втілення косміч­ної всеохоплюючої справедливості в межах всієї полісної громади (громадянської спільноти). Діяльність римських юристів заклала підвалини для розвитку права у країнах 3ахідної Європи.

Автор вважає, що саме мислителі Стародавньої Греції започат­кували філософсько-наукове осмислення держави і права як форм суспільного життя. В період античності сформувалась загальна те­орія міста-держави (полісу), в якій держава розглядалась як посе­редник між морально-рівними вільними громадянами (читай рівно­цінними власниками), які поводяться згідно із приписами закону, живуть у злагоді і мирі, а проблеми вирішують виключно шляхом дискусії. Провідною ідеєю теорії стала ідея законності — пануван­ня справедливих законів (йдеться про всеохоплюючу космічну справедливість, яка заперечує насилля і нерівність громадян), які є підмурком політичної свободи (свободи полісу). Основним же за­вданням держави, її метою є забезпечення законності.

Платон, створивши вчення про загальнообов'язковість закону, його вищий авторитет, сформулював уявлення про норму права, яка є загальним принципом належної поведінки людей в особис­тому і громадському житті. Він заклав фундамент доктрини при­родного права, захищаючи загальний для всіх громадян принцип справедливості у праві (перед законом усі рівні, в тому числі і пра­витель). Не менш важливою заслугою мислителя є утвердження ним думки, що державою можуть управляти лише освічені грома­дяни, мудрі правителі.

 

« Содержание


7  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я