Лекція 10. Джерела і характерні риси права.
"Іліада" й "Одіссея". Твори античних авторів. Судові промови: Лісій, Ісократ, Демосфен. Закони. Договори. Способи забезпечення інтересів кредитора. Види злочинів. Система покарання. Судовий процес
Джерела права. Пам'яток давньогрецького права знайдено порівняно небагато. До найдавніших нам відомих належать досить великі фрагменти законів міста-держави Гортин на Криті (V ст. До н. Е.). Вони стосуються сімейного і спадкового права, частково кримінального. Знайдено фрагменти законодавства багатьох інших грецьких держав, численні документи практики (договори купівлі- продажу, позики, поручництва, застави та ін.).
Однак більшість інформації про грецьке право маємо з джерел посередніх, зокрема, з уже згадуваних епічних поем Гомера — "Іліади" й "Одіссеї", з творів істориків, зокрема Геродота (V ст. До н. Е.), Фукідида (V ст. До н. Е.), Ксенофонта (У—ІУ ст. До н. Е.), Діодора Сіцилійського (І ст. До н. Е.), Плутарха (І—ІІ ст. Н. Е.), філософів Платона й Аристотеля. Так, Аристотель написав ґрунтовну працю, присвячену Афінам, "Афінська політія", де йдеться і про право.
Важливим джерелом пізнання афінського зокрема і грецького загалом права є судові промови спеціальних промовців-ораторів. Вони виголошували їх самі або писали для інших. У цих промовах оратори покликаються на різні нормативні акти, а іноді наводять їх зміст. Це промови Лісія (У—ГУ ст. До н. Е.), Ізайоса (IV ст. До н. Е.), Ісократа ст. До н. Е.) І, зокрема, знаменитого Демосфена
(IV ст. До н. Е.). До нас дійшло 42 його судові та численні політичні промови. Однак повернімось до Афін. Отже, найдавнішим джерелом права в Афінах, безперечно, був звичай. Дуже часто покликався на звичай на ранніх стадіях своєї діяльності ареопаг, при- стосовуючи ті звичаї, що походили з епохи первіснообщинного ладу, до нових умов, відповідно їх трактуючи. Поступово з'являється щораз більше законів.
У 621 р. До н. Е. В Афінах архонт Драконт уперше видав систематизовані писані закони. Найвірогідніше, вони були записом діючих норм звичаєвого права, які втілювали в судову практику. Не випадково джерела називають Драконта фесмофетом (архонтом- суддею) на відміну від Солона, котрого називають законодавцем (номотетесом). Якщо це були звичаї, то їх пристосували до нових умов, аби захищати інтереси власників, їх запис, створення писаного права — це результат посилення ролі міських торговельно- промислових кіл, які були в цьому зацікавлені, бо писане право обмежувало сваволю евпатридів, родової знаті, що монополізувала владу й судочинство.
Закони Драконта до нас не дійшли, хіба що окремі фрагменти. Як зазначає Плутарх, вони славились своєю суворістю. Не тільки святотатцям і вбивцям, а майже всім іншим злочинцям загрожувала смертна кара, наприклад, за крадіжку овочів, плодів, предметів ужитку, навіть за лінощі та небажання працювати. Недарма деякі грецькі історики й оратори зазначали, що Драконт писав свої закони не чорнилом, а кров'ю. Поряд зі смертною карою закони передбачали й тілесні покарання, штрафи, безчестя та ін. Було встановлено різницю між навмисним і випадковим убивством. Якщо сталося випадкове вбивство, то винний міг уникнути покарання — піти у вигнання або відкупитись у рідних убитого. Для розгляду таких справ Драконт створив колегію ефетів, а справи про навмисне убивство розглядали в ареопазі.
Із V ст. До н. Е. Головним джерелом права в Афінах стали закони, які приймали тільки Народні збори і вони містили загальні, обов'язкові для всіх правила поведінки, діяльності. Від законів відрізняли псефізми, що стосувалися конкретних осіб, справ, предметів. Тексти багатьох законів дійшли до наших днів (на металах, камені, у викладенні пізніших істориків).
Як же в Афінах регулювалися правовідносини людей? Як виглядали основні галузі та інститути права?
» следующая страница »
1 ... 62 63 64 65 66 6768 69 70 71 72 ... 215