Це дуже важливо в соціальному аспекті, оскільки політичні та правові явища внутрішньо пов'язані, політичні відносини, як складова соціальних відносин суспільства, стимулюють розвиток і вдосконалення правових норм і навпаки — норми права регулюють, упорядковують усі сфери соціальних відносин, у тому числі й політичні.
При вивченні державно-правових відносин зазначимо провідну роль принципу історизму, для якого є характерним розуміння історії як специфічної форми руху від минулого крізь сучасність до майбутнього, розгляд минулого й сучасного як внутрішньо пов'язаних процесів. Окрім цього, такий підхід дає можливість об'єктивно проаналізувати кожну державно-правову концепцію, визначити її місце, час і соціальну цінність у системі знань того чи іншого етапу розвитку суспільства, її практичне значення для сьогодення.
Водночас було б помилкою вважати, що теоретичні державно- правові концепції мали соціальну значимість тільки для своєї епохи. Безперечно, умови, за яких колись виникла та чи інша теорія про державу чи право, давно минули, але багато концептуальних підходів учених і нині мають велике значення як у поглибленому вивченні категорій "держава" і "право", так і в практичних заходах українського народу в розбудові державності. Навіть більше, в розвиткові правової науки має місце спадковість, зв'язок державно-правових концепцій.
Ми впевнені у величезній цінності цієї державно-правової концепції, оскільки незбалансованість гілок влади, відсутність системи противаг і стримувань між ними призводять до нестабільності й соціального напруження в суспільстві, тим більше, що тезу про спадковість у розвитку правової науки та велике практичне значення теоретичних концепцій, розроблених у минулому, підтверджують зусилля багатьох поколінь учених, які з'ясовували і продовжують досліджувати так звані наскрізні проблеми. Серед них — теоретичні проблеми співвідношення і взаємозв'язку права і моралі, особистості та влади, суспільства, людини й держави, утвердження в суспільстві справедливості тощо.
Розгляд цих проблем у хронологічному порядку з використанням порівняльного методу дає змогу детально ознайомитися із сутністю конкретних вчень, проаналізувати їх зміст, порівняти та з'ясувати, якою мірою вони успадковують політико-правову думку минулих поколінь і скільки в них нового, яка їх соціальна цінність за сучасних умов.
Навчальний посібник не претендує на розкриття переважної більшості державно-правових концепцій, що мали місце в історії, а насамперед висвітлює лише основні теорії давньогрецьких і давньоримських мислителів, що, на думку автора, мають важливе значення для вивчення проблем сьогодення.
Теоретичну основу дослідження становлять праці античних авторів, збірники давньогрецьких і давньоримських законів, філософські трактати, політичні декрети, праці давньоримських юристів і відомих вчених у галузі історії та теорії держави і права: В. С. Нерсесянца, Д. І. Луковської, Є. А. Воротиліна, В. Г. Графського, Н. С. Прозорової, О. Л. Копиленка, О. Ф. Скакун, Л. С. Мамута, О. Е. Лейста, Н. М. Азаркіна, Б. Й. Тищика, Н. М. Хоми, В. Й. Скиби, В. П. Горбатенка, В. В. Туренка, Є. Ф. Безродного, Г. К. Ковальчука, О. С. Масного, В. С. Макарчука, Ф. П. Шуль- женко, Т. Г. Андрусяка, 3. М. Черниловського, В. І. Мірошниченко та інших, а також матеріали лекцій з історії держави і права та історії вчень про державу і право, прочитані автором у вищих навчальних закладах.
Незважаючи на те, що предмет нашого дослідження привертав увагу багатьох науковців, заданий кут зору на проблему, безумовно, є новим, оскільки сприяє формуванню системного підходу до розуміння природи і змісту понять "держава", "право", "закон", "демократичне суспільство", "громадянське суспільство", "державно-правовий режим" тощо; загальних закономірностей виникнення й розвитку держави і права; з'ясуванню їх сутності та надає можливість перспективного дослідження їх подальшої еволюції.
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67 8 9 10 11 12 ... 215