Лекція 5. Греція "гомерівської доби". Суспільний лад. Органи управління: рада старійшин (буле), вождь (басилевс), Народні збори (агора). Форми правління міст-держав: рання тиранія, демократія, аристократія, олігархія
Історія Стародавньої Греції розвивалася майже одночасно і у взаємозв'язках з історією країн Стародавнього Сходу. Більше того, як засвідчують розкопки останніх десятиліть, південь Балканського півострова є одним з найдавніших місць людського поселення — тут жили люди ще в добу палеоліту. В VIII тис. До н. Е. На Балкан- ському півострові, особливо на півдні та на островах, існувало вже відносно розвинене суспільство, зокрема високорозвинена кріто- мікенська культура і писемність. Жили тут племена пеласгів та ін. Водночас у цей період, як свідчать стародавні джерела, відбуваються постійні великі переміщення народів. Так, наприкінці III тис. До н. Е. У центральну та південну частини Балканського півострова з півночі переселяються племена ахейців та іонійців, а в XII ст. До н. Е. — грецькі племена дорійців. У І тис. До н. Е. Давньогрецькі племена остаточно переселились і сформувались. Отже, на півночі Греції і частково в середній частині проживали еолійці. Східну частину середньої Греції, Аттіку та деякі острови заселяли іонійці. Ахейці оселились на півночі та в центрі Пелопоннесу, а на півдні — дорійці. Упродовж тривалого часу греки розмовляли на різних діалектах, а єдина мова сформувалася лише в період еллінізму.
Дорійське завоювання Балкан прискорило розклад первіснообщинного ладу як у завойовників, так і у завойованих. Ще одним наслідком цього завоювання було масове переселення переможених (ахейців, іонійців) зі своїх земель на острови та узбережжя Малої Азії. Тут виникають їх численні колонії (у тому числі Троя, Ефес, Галікарнас). Грецькі колонії виникають і у Північній Африці, Італії, навіть Франції (Массалія — нині Марсель) та Іспанії (Сагунт), Криму і Кавказі. Колонізації сприяли й такі фактори, як нестача придатних для заселення й обробітку земель. З тогочасних джерел дізнаємось, що в Греції навіть виникала необхідність обмежувати дітонародження, зокрема синів, щоб не дробити господарство. Адже Балкани — країна гориста, і землеробство було можливим тільки на рівнинах, тому хліб довозили. На схилах гір вирощували виноград, оливки, фрукти, але через бідність грунтів це потребувало багато праці. Розвивалося скотарство, проте через нестачу прісної води це була переважно дрібна худоба — кози, вівці та ін. Водночас Греція була достатньо багата на корисні копалини: залізо, мідь, срібло, золото, глину, будівельні матеріали (камінь, мармур, граніт). Отже, інтенсивно почало розвиватися ремесло. Географічне становище Греції (тепле море, берегова лінія з численними затоками, безліч островів тощо) сприяло розвитку мореплавства, рибальства, морської торгівлі. Економічному розвиткові Греції сприяла і близькість до країн Стародавнього Сходу, які були економічно і культурно більш розвиненими.
Таким чином, як зазначалось, дорійське завоювання і переміщення племен прискорили розклад родоплемінних відносин. Розвивається приватна власність, поглиблюється майнове розшарування, відбувається класоутворення. Особливо інтенсивно ці явища спостерігаються в ХІ—ІХ ст. До н. Е. В історії цей період називають "гомерівським" за іменем легендарного сліпого співця Гомера, якого стародавні греки та в пізніші часи вважали автором знаменитих епічних поем "Іліада" й "Одіссея" (нині це беруть під сумнів). Тривалий час майже всі знання про цей період черпали саме з цих творів. Потім вони доповнювались численними археологічними знахідками.
Отже, в ХІ—ІХ ст. До н. Е. Греки жили ще на стадії первіснообщинного ладу. Населення поділялося на роди, кілька родів об'єднувалися у фратрію, а кілька фратрій — у плем'я, так звану філу. Членів філ пов'язували спільність походження, ведення господарства, спільність релігійного культу (власне опікунське божество та осередок його культу). Племена вже об'єднувалися в невеликі народи, родові відносини ще були міцними. Людина, котра не належала до якогось роду, перебувала поза суспільством, вона ніким і нічим не захищалась. Зберігається звичай кривавої помсти. Залишити вбивство родича без помсти вважали безчесним, це викликало б гнів богів і накликало б біду на весь рід. Проте вбивця за згодою роду міг відкупитися — заплатити штраф родичам вбитого або піти у вигнання. Земля перебувала поки що у колективній власності общини (роду), але була розбита на ділянки, якими володіли окремі сім'ї. Спочатку ділянки розподіляли щороку за жеребом (клери), потім вони закріплювалися за сім'ями назавжди, а врешті перетворювалися у приватну власність і були одним з основних мірил багатства.
» следующая страница »
1 ... 31 32 33 34 35 3637 38 39 40 41 ... 215