Ось чому на відміну від теорії держави і права історико-правові предмети вивчають конкретні процеси виникнення та розвитку різних держав і систем права, державно-правових інститутів і явищ в їх хронологічній послідовності, що виникли в певному історичному просторі й часі.
Отже, визначаючи предмет історії держави і права зарубіжних країн, підсумуємо: ця наука (і навчальна дисципліна) вивчає процес виникнення, розвитку, суть, основні функції, соціальну роль і причини загибелі різних держав і систем права у хронологічній послідовності та конкретній соціально-історичній ситуації, які існували чи існують сьогодні за межами України.
Знання цього предмета необхідне не тільки для загальноюри- дичної культури. Відомо, що без знання й усвідомлення минулого неможливо творити сучасне, передбачати майбутнє. Без таких знань, урахування досягнень і помилок минулих поколінь, держав здебільшого сучасне життя втрачає свій сенс. Ось чому знання з історії держави і права зарубіжних країн дають студентам необхідне підґрунтя для вивчення і засвоєння багатьох галузевих предметів.
Наука історії держави і права зарубіжних країн (на Заході її часто називають загальною історією права, історією права і державних інститутів тощо) має свою історію. Як самостійна галузь наукового знання вона бере початок з кінця XVIII — початку XIX ст., коли виникла історична школа права в Німеччині (Г. Пухта, Ф. Са- віньї та ін.). Згодом виникли позитивістська (О. Конт, П. Лафіт, Г. Спенсер, Е. Дюрінг), соціологічна (Е. Нейкамп, О. Холмс та ін.) Школи права. Було вивчено і узагальнено величезний фактичний матеріал, видано фундаментальні праці (наприклад, багатотомна "Історія права" німецьких учених Й. Коллера і Л. Венгера (1914 р.), "Панорама правових систем" (1928 р.), "Історія права" (1924 р.) Американських вчених Д. Вігмора і У. Сігля та інших, які широко застосовували історико-порівняльний метод досліджень. Цей предмет введено в навчальні програми вищих навчальних закладів, оскільки за пізнавальною цінністю, інформативністю історія держави і права є дієвим інструментом формування історичної свідомості, світогляду взагалі. Отже, ця наука дає змогу не тільки глибше зрозуміти державно-правові реалії сучасності, а й прогнозувати подальший розвиток держави і права. Вона озброює юристів, яким доведеться працювати на благо своєї країни в XXI ст., необхідними знаннями, щоб на практиці втілювати програми глибоких економічних реформ, демократизації політичного життя, реалізації конституційного положення про створення соціальної, правової держави в Україні.
Методологія науки і курсу. Дослідження, пізнання і вивчення історії держави і права зарубіжних країн не зводяться, як зазначалось, до збирання й опису фактів і подій. Вони передбачають концептуальне й теоретичне осмислення, узагальнення цих фактів, що потребує, в свою чергу, використання загальнофілософських і спеціальних методів дослідження. Один із них — метод матеріалістичної діалектики, згідно з яким природа, матеріальне життя, спосіб виробництва матеріальних благ, тобто економіка, є первинною, об'єктивною реальністю, а свідомість, мислення, релігія, ідеологія, держава, право — вторинними, "надбудовними" елементами. Далі, всі явища суспільного розвитку повинні розглядатися у взаємозв'язку, взаємообумовленості, в усій сукупності, оскільки історія людства постійно змінюється, розвивається, рухається вперед тощо.
Загалом, все правильно, і цей метод, "вдосконалений" класиками марксизму-ленінізму, було покладено в основу їхнього вчення. Але марксисти-ленінці його переінакшили, "підігнали" під свою ідеологію. Економічний фактор, матеріальні умови життя суспільства, економічні закони розвитку вони оголосили об'єктивними, незалежними від волі людей, а роль так званої надбудови значно зменшено. Боротьба антагоністичних класів, з яких обов'язково складається будь-яке суспільство, крім соціалістичного, боротьба суперечностей стали, на їхню думку, основною рушійною силою суспільства. Боротьба класів, вважали вони, обов'язково повинна закінчуватися революцією, отже, насилля неминуче, без нього суспільство не може розвиватися. За словами В. І. Леніна, це "локомотив" історії. Таку теорію легко можна пояснити: "вождь світового пролетаріату" та інші лідери більшовицької партії добре знали, що парламентським, ненасильницьким шляхом до влади прийти їм не вдасться.
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 215