Лекція 19. Криза і падіння Республіки.
Зовнішня політика Римської держави. Зміни в системі, формах і методах управління провінціями. Внутрішня політика. Повстання рабів. Боротьба між оптиматами та популярами. Реформи Гракхів
Зіткнення з Карфагеном. Пунічні війни. Після перемоги Риму над епірським царем Пірром і встановлення гегемонії над усією Італією Рим перетворився в одну з найсильніших держав Середземномор'я. Не випадково, у 273 р. До н. Е. Навіть Єгипет встановлює з ним дипломатичні зв'язки. Проте зростання римської могутності призвело до зіткнення Риму з іншою могутньою державою Середземномор'я — Карфагеном
.
Перша Пунічна війна (карфагенян називали пунійцями) між Римом і Карфагеном почалась за панування над Сицилією і тривала 23 роки (264—241 рр. До н. Е.). Ця війна змусила римлян розпочати будівництво великого військового флоту, якого раніше вони не мали. У 260 р. До н. Е. Римляни в морській битві поблизу Ліпарських островів вперше здобули велику перемогу над карфагенським флотом. Карфагеняни були змушені віддати Риму Сици- лію, Корсику, деякі менші острови, виплачувати протягом 10 років контрибуцію в 3200 талантів срібла (талант — від 25,5 до 30,3 кг).
З 218 р. До н. Е. По 201 р. До н. Е. Тривала друга Пунічна війна. Карфагенський полководець Ганнібал з великим військом, у складі якого були бойові слони, вирушив з Іспанії через Галію і Альпи до Італії, де римляни зазнали від великого полководця чимало нищівних поразок — поблизу рік Тиціна і Требії, біля Тразименського озера, нарешті, поблизу міста Канни в Апулії (216 р. До н. Е.). В останній битві загинуло близько 50 тис. Римських воїнів, багато вищих офіцерів, сенаторів, консул. Рим опинився на межі повної катастрофи, але не здався. Мобілізувавши всі свої сили й резерви, римляни продовжували боротьбу. Було обрано іншу тактику — замість відкритих рішучих битв з головними силами Ганнібала перейшли до тактики вимотування противника й очікування (її проповідував диктатор Фабій Максим).
Натомість римляни активізували дії в Іспанії, Галії та Сицилії, яку знову захопили карфагеняни. Найбільш вдалими для римлян були бої в Іспанії, де римськими військами командував талановитий молодий (25 років) полководець Публій Корнелій Сципіон. Він, захопивши Іспанію і Сицилію, висадився з добірним військом (30 тис. Осіб) у самій Африці, де розбив карфагенян. Вони в паніці відкликали з Італії Ганнібала з його військом, котрий воював там упродовж 16 років. У вирішальній битві біля міста Зами (на південь від Карфагену) у 202 р. До н. Е. Ганнібал зазнав першої (і єдиної у своєму житті) нищівної поразки. Сципіону сенат і народ влаштували пишний тріумф, йому присвоїли почесне ім'я Африканський.
Через рік потому було укладено мир, за яким Карфаген зберігав володіння лише в Африці, не мав права вести війни без згоди Риму, мусив платити йому впродовж 50 років контрибуцію в сумі 10 тис. Талантів тощо.
В результаті третьої Пунічної війни 149—146 рр. До н. Е. Карфаген було здобуто штурмом і стерто з лиця землі. Нечисленних уцілілих жителів римляни частково переселили в інше місце або продали в рабство. Володіння Карфагену були оголошені римською провінцією, яку названо Африкою.
"Звільнення" Греції. Проте війни Риму не закінчились. Ще в ході другої Пунічної війни розпочалися військові дії у Греції, де Македонський цар Філіпп V, скориставшись тяжким становищем Риму, у 200 р. До н. Е., почав з ним і його грецькими союзниками (афінянами, етолійцями) так звану другу Македонську війну
, захопивши багато грецьких міст і територій.
Але вже 197 р. До н. Е. Філіпп був розбитий римськими військами під командуванням Тіта Квінція Фламініна. Рим великодушно оголосив про "повну свободу" грецьких міст-держав, звільнених з-під македонської тиранії, хоча й тут зберігав власні інтереси, відіграючи роль своєрідного арбітра в усіх грецьких справах. У Греції були розташовані численні римські гарнізони, під владою Риму залишились важливі у стратегічному відношенні міста, римські купці й торговці мали привілеї.
» следующая страница »
1 ... 119 120 121 122 123 124125 126 127 128 129 ... 215