Міра й належне — не середнє арифметичне і не найбільш поширене й типове, а найцінніше. Тобто міра має ціннісну природу, виходить із найціннішого в ієрархії цінностей і відповідним чином орієнтує поведінку людей, регулює та оцінює їхні відносини.
На думку Піфагора, після божества і демона слід найбільше поважати батьків і закони, підкоряючись їм за переконанням, а не зовнішньо та удавано. Законослухняність він вважав високою чеснотою, а самі закони — великою цінністю. Найбільшим злом піфагорійці називали анархію (безвладдя), відзначаючи, що людина за своєю природою не може обійтися без керівництва, начальства і належного виховання. "Правителі, — підкреслював Піфагор, — повинні бути людьми не тільки знаючими, а й гуманними".
Мета виховання та управління полягає в упорядкуванні індивідуальних і спільних справ, у гармонізації людських відносин, оскільки порядок і симетрія прекрасні й корисні, а безлад і асиметрія — жахливі та шкідливі. Піфагорійці були прихильниками аристократії як правління "кращих", освічених. "Нерозумно, — вважали вони, — звертати увагу на всяку думку будь-кого і, особливо, на думку натовпу. Бо небагатьом властиво прекрасно міркувати і думати. Адже очевидно, що це властиво тільки освіченим. А їх небагато. Отож, очевидно, що ця властивість не поширюється на більшість людей".
Із творчості піфагорійців, зокрема Гіпподама (друга половина V ст. До н. Е.), почалося розроблення концепцій ідеальної держави. Він пропонував регламентувати кількість населення (до 10 тис. Осіб), поділеного на три стани: ремісників, ратаїв і воїнів. Усі громадяни (крім рабів) мали брати участь в управлінні державними справами, формуванні представницьких органів влади, схваленні законів.
Окрім того, у своєму проекті ідеальної держави мислитель зробив спробу визначити право власності на одну з головних матеріальних цінностей — землю і законодавчо врегулювати ці відносини. Для цього він пропонував територію держави поділити на три частини. Першу частину він називав священною і доходи від неї пропонував спрямовувати на релігійні потреби, другу — використовувати для громадських потреб, зокрема для покриття військових витрат, третю частину поділити на приватну власність.
Значну увагу з'ясуванню проблем сутності права і держави приділяв Геракліт (544 чи 540—483 рр. До н. Е.).
Усе у світі, зазначав він, "всерухається і ніщо не стоїть, і уподібнюючи існуюче течії річки, додає, що двічі в одну і ту ж річку увійти неможливо". У цьому вічному потоці змін єдине складається з протилежностей, а протилежності переходять одна в одну і становлять єдність. Основою впорядкованих зв'язків протилежностей і впорядкованості світу як космосу (а "космос" для Геракліта і є "впорядкований світ", "світовий порядок") є вогонь — загальний еквівалент взаємоперехідних протилежних явищ і міра світового порядку в цілому. "На вогонь обмінюється все, і вогонь — на все, як на золото товари і на товари — золото". Вогонь — одночасно принцип (першооснова) і міра космосу, а також усіх процесів і явищ, що відбуваються в ньому. "Цей космос, єдиний для всього існуючого, не створював ніякий бог і ніяка людина, але завжди він був, є і буде вічно живим вогнем". Обумовленість долі космосу змінною мірою вогню — це і є, за Гераклітом, загальна закономірність, той вічний логос, що лежить в основі всіх подій у світі. Все у світі відбувається відповідно до цього логосу: через боротьбу і з огляду на необхідність. Справедливість і правда полягають у тому, щоб дотримуватися загального божественного логосу.
Першоджерелом людських законів він вважав божественний закон (логос), а тому життя в полісі та його закони мали б відповідати йому. Існування держави без законів, на його думку, неможливе, вони впорядковують суспільне життя громадян, тому люди повинні обстоювати закони як свої стіни. Але Геракліт вважав людей від природи нерівними, презирливо ставився до співгромадян, оскільки більшість із них буцімто не була здатною пізнати всеохоплюючий логос, через що демократичний порядок схвалення законів уявлялся йому зайвим. Люди, за його вченням, від природи нерівні, вільними й добродійними можуть бути лише окремі з них.
» следующая страница »
1 ... 6 7 8 9 10 1112 13 14 15 16 ... 215