Історії держави і права зарубіжних країн

Лекція 18. Державний устрій в період Республіки. Органи управління: Народні збори, сенат, магістратури. Судова система. Збройні сили. Фінанси. Організація місцевого управління. Управління провінціями

V—I CT. До н. Е. — період швидкого розвитку Римської держави. Внаслідок успішних воєн територія Риму безперервно зростає. Рим поширює панування на Апеннінський півострів, потім на Іспанію, Францію, Британію, Балкани, частину Малої Азії, Сирію, Пале­стину, Північну Африку.

У перші століття після утворення держави в Римі формується правління у вигляді республіки, в якій ще порівняно довго збері­гались органи первіснообщинного ладу — Народні збори, сенат, жрецькі колегії.

За суттю це була аристократична республіка, оскільки керівну роль у державі, незважаючи на реформи Сервія Туллія, відіграва­ли патриції. Упродовж тривалого часу лише з них складався сенат, який в Римі мав більшого значення, ніж Народні збори, з них оби­ралися найвищі урядовці — консули, претори, диктатори, цензори, тільки вони чинили судочинство, обіймаючи високі судові посади. З них обирався рекс — цар, посада котрого певний час зберігалася навіть після реформ Туллія (щоправда, в царя було відібрано пов­ністю вся світська влада, але залишено релігійні функції). Зберіга­ли вплив жрецькі колегії (авгурів, понтифіків і феціалів), у складі яких до IV ст. До н. Е. Були тільки патриції.

Незважаючи на загалом домінуюче становище патриціїв у сус­пільно-політичному житті та державі, яке зберігалося упродовж майже двох століть після реформ Сервія Туллія, римляни називали свою державу, як зазначалося, res publika (суспільна, громадська справа), чим наголошували на верховенстві, суверенітеті народу. З будь-якої нагоди зазначався демократичний, народний характер державних інститутів. Безумовно, певні підстави для цього існува­ли, адже формально Народні збори були найвищим, найавторитет­нішим органом держави, і рішення їх вважалось остаточним.

Народні збори. В Римі з давніх-давен, ще до виникнення дер­жави, Народні збори вважалися носієм вищої влади. Називали їх коміціями (сотіїїіа). Від зборів відрізнялися звичайні сходки насе­лення, де попередньо обговорювалися різні поточні питання. На відміну від коміцій, рішення яких мало найвищу юридичну силу, рішення сходок юридичної сили не мали.

У період республіки існувало три види Народних зборів:

1)          Куріатні коміції (сотша сигіаііа);

2)          Центуріатні коміції (сотша сепііигіаііа);

3)          Трибутні коміції (сотіїїіа іігіьиіа).

Куріатні коміції. Це найдавніший вид Народних зборів, які існували ще до виникнення держави. В нових умовах вони збері­гаються як пережиток старого ладу, не відіграючи жодної політич­ної ролі. Основні функції — затвердження усиновлень (удочерінь) і релігійний обряд надання магістратам, обраним на центуріатних і трибутних коміціях, владних функцій (Іех de ітрегіо). З часом ці збори взагалі припинилися. Остання з функцій перейшла до пред­ставників курій — 30 лікторів (за кількістю курій) і трьох авгурів (жерців).

Центуріатні коміції. Цей вид Народних зборів виник внаслідок реформ Сервія Туллія і був, по суті, зборами війська. Вони збира­лися за межами міста (вважалося, що військо не може диктувати свою волю у священному місті Римі) на так званому Марсовому полі. Всі присутні на зборах воїни шикувалися за центуріями, яких налічувалося 193. Кожна центурія мала один голос (голосував її командир — центуріон, попередньо обговоривши питання на збо­рах центурії).

Центуріатні збори невдовзі стали основним, найважливішим видом Народних зборів у Римі, оскільки саме воїни вирішували долю народу, країни загалом, захищаючи її від ворогів, оберігаючи свій край, його населення від поневолення, захоплюючи нові зем­лі, рабів тощо.

 

« Содержание


 ...  109  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я