- Рівень податкової ставки повинен установлюватися з урахуванням можливостей платника податку, тобто рівня його доходів.
- Оподаткування доходів має носити однократний характер. Багатократне обкладення доходу або капіталу неприпустиме.
- Сплата податків має носити обов'язковий характер.
- Система і процедура сплати податків повинні бути простими, зрозумілими і зручними для платників податків і податкової адміністрації.
- Податкова система має бути гнучкою і такою, що швидко адаптується до мінливих економічних і суспільно-політичних потреб.
- Податкова система має забезпечувати перерозподіл створюваного валового внутрішнього продукту і бути ефективним інструментом державного регулювання економічної політики.
Проводячи свою податкову політику держава повинна дотримуватись визначених на певний час орієнтирів у розвитку суспільства, змінюватися поступово, еволюційним шляхом. З набуттям незалежності україни почала формувати свою власну податкову політику. Її аж ніяк не можна назвати стабільною, так як це був період пошуку оптимальних форм і механізмів стягнення податків, який триває й досі. Сучасні прогресивні співвідношення податкової політики відтворюють державне регулювання економічних процесів у таких аспектах: [5].
- Фіскальний-забезпечення надходження коштів до державного бюд жету, зменшення рівня інфляції вирішення проблеми зменшення державного боргу. Це може бути спонукальним мотивом для розширення податкової бази за рахунок підвищення рівня оподаткування та розширення контингенту платників податку;
- Соціальний аспект - надання пільг малозабезпеченим верствам насе лення та вільнення від оподатку вання доходів юридичних і фізичних осіб, які потребують додаткових стимулів для розвитку, або спря мовуються на соціальні заходи та благодійність;
- Забезпечення необхідних темпів економічного зростання і стабілізації прогресивних економічних процесів, підтримка інвестицій, спрямованих на оновлення виробничого потенціалу шляхом постійного зниження ставок оподаткування фізичних та юридичних осіб, збільшення участі держави у фінансуванні витрат на розвиток базових науково-технічних та енергетичних галузей, використання активної кредитної політики як для юридичних, так і для фізичних осіб;
- Стабілізація економічної кон'юнктури в країні - регулювання купівельної спроможності населення на різні групи товарів, створення специфічних умов оподаткування товарів не першої необхідності й предметів розкоші.
Основні повноваження з контролю за процесом оподаткування лежать на державній податковій службі, шо представляє інтереси держави у правовідносинах між державою і платниками податків. Дпа є одним із провідних органів державної виконавчої влади, яка координує свою діяльність з фінансовими органами, органами державного казначейства україни, служби безпеки, міністерства внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державної митної і контрольно-ревізійної служб, інших органів контролю, банками та податковими службами інших держав. [6] як свідчать усі зазначені вище результати досліджень, на даному етапі не можна стверджувати, що організація та діяльність податкової служби наблизилася до рівня європейських держав. Характер відносин між органами податкового контролю і платниками податків можна окреслити як такий, що викликає взаємну недовіру. Причинами цього є довільні тлумачення податківцями податкового законодавства, завищення своїх службових повноважень, ігнорування презумпції невинності стосовно платників податків, вияви бюрократичного свавілля та корупції, що призводять до матеріальних бізнесових втрат.
» следующая страница »
1 ... 273 274 275 276 277 278279 280 281 282 283 ... 293