Місце фонду гарантування вкладів фізичних осіб у забезпеченні стабільності грошово-кредитної системи України

керівництва держав на масове вилучення депо­зитів. Вона мала на меті заспокоїти вкладників та змусити їх залишити кошти у банківських уста­новах.

Україна не залишилася осторонь від таких про­цесів. Лише за першу половину жовтня фізичні особи забрали зі своїх вкладів 6 млрд. грн., що становить близько 4 відсотків від загального об­сягу строкових депозитів населення у вітчизня­них банках [5]. І в нас гарантована сума підлягає збільшенню до 150 тис. грн. [6]. У цьому випад­ку ще гостріше постає проблема формування ре­сурсів ФГВФО, адже станом на 1 жовтня 2008 р. його активи складали лише близько 1,7 млрд. грн. (приблизно 1 відсоток від суми банківських вкладів фізичних осіб) [7].

Необхідно пам'ятати, що до вищого органу уп -равління ФГВФО (адміністративної ради) входять дві особи, які делегуються Кабінетом Міністрів України, дві - НБУ, та одна - асоціацією банків [8]. Тому й внески до Фонду повинні робити усі заці­кавлені особи, адже до банкрутства банку можуть призвести не лише його поганий менеджмент, але й несприятлива ситуація в державі, викликана по­літикою уряду чи центрального банку.

Вважаємо, що суттєвим джерелом поповнення коштів ФГВФО могло б стати щорічне відраху­вання частини прибутку НБУ. Керівництво цент­рального банку навіть запропонувало конкретну суму в розмірі 20%. Решту 80 відсотків рівними частинами мали розподілятися між НБУ і держав­ним бюджетом. Уперше такі пропозиції з' явилися ще у 2002 р., але так і не знайшли законодавчого втілення. Але ж лише у 2007 р. прибуток НБУ до його розподілу склав 5635 млн. грн. [9]. Якщо б НБУ перерахував ті 20 відсотків, то отримана сума стала б значним доповненням для ресурсної бази, необхідної Фонду для виконання ним своїм функцій.

Необхідно зауважити, що антикризовий закон передбачає щорічне спрямування 25 відсотків (але не менше 1 млрд. грн.) від перевищення кошто­рисних доходів над кошторисними видатками НБУ на поповнення коштів ФГВФО, капіталізацію банків та Державної іпотечної установи [6]. Але така велика кількість потенційних отримувачів коштів нівелює саму ідею, адже не відомо, яка частка дістанеться саме Фонду.

Наразі акумульовані ФГВФО кошти переваж­но розміщуються на депозити в НБУ та частково спрямовуються в державні цінні папери (ОВДП). Зрозуміло, що необхідно розширювати способи їх інвестування, що буде додатковим джерелом формування ресурсів Фонду. Але це мають бути високонадійні та короткострокові фінансові інстру­менти, які характеризуються високим рівнем ліквідності, адже кошти можуть бути потрібні Фонду в будь-який момент. В Україні таких інструментів небагато, тому можна в якості об'­єкта інвестування використовувати, зокрема, зо­бов' язання урядів США і країн ЄС, тощо.

Усі банки-юридичні особи, які зареєстровані в Державному реєстрі банків, що ведеться НБУ, та мають банківську ліцензію на право здійснювати банківську діяльність, повинні бути учасниками ФГВФО. Єдиним банком, який не бере участі у Фонді, є ВАТ "Державний ощадний банк Украї­ни", вклади в якому відповідно до законодавства в повному обсязі гарантуються державою [10]. Це, зрозуміло, підвищує конкурентоспроможність дер­жавного банку, адже йому не потрібно робити щоквартальних відрахувань до Фонду. Але якщо у цьому банку виникнуть проблеми з повернен­ням вкладів фізичним особам, то весь тягар ляже на державний бюджет, адміністрування якого при поверненні коштів вкладникам Ощадного банку СРСР показало весь спектр проблем, які можуть при цьому виникнути.

Потребує удосконалення і Закон України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб". Зок­рема, ним передбачено, що ФГВФО гарантує кож­ному вкладнику (фізичній особі) банку-учасни-ка (тимчасового учасника) відшкодування коштів за його вкладами в національній та іноземних ва­лютах, розміщеними на договірних засадах на виз­начений строк зберігання або без зазначення та­кого строку на іменних рахунках чи залученими таким банком у формі випуску іменних ощадних (депозитних) сертифікатів, включаючи відсотки, але не більше встановленої адміністративною ра­дою Фонду гарантованої суми. Але нормативним актом НБУ дано таке визначення: "вклад (депо­зит) - це грошові кошти в готівковій або безго­тівковій формі у валюті України або в іноземній валюті або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк збері­гання чи без зазначення такого строку (під про­цент або дохід в іншій формі) і підлягають вип­латі вкладнику відповідно до законодавства Ук­раїни та умов договору" [11]. Як бачимо, банки приймають від фізичних осіб вклади в банківсь­ких металах, а ФГВФО вони не гарантуються. Тому необхідно якнайскоріше внести відповідні зміни до законодавства, адже банківські метали стають щораз популярнішими інструментами інве­стування серед фізичних осіб, а вклади у золоті чи сріблі активно рекламуються вітчизняними банками.

 

« Содержание


3


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я