Роль органів державної влади в інвестиційному процесі

Сучасні економічні перетворення вносять зміни практично у всі відносини сучасної системи гос­подарювання. Іде перехідний період формуван­ня нового способу виробництва, що вимагає ви­користання новітніх технологій проведення еко­номічних реформ. Перш за все метод спроб і по­милок, який сьогодні використовується при про­веденні економічних реформ, призводить до ве­личезних матеріальних і моральних збитків. Тому необхідно використовувати методи та інструменти, що забезпечують позитивні резуль­тати економічних перетворень [12].

На державному рівні процеси регулювання інвестиційної діяльності необхідно поставити на більш високий рівень передбачуваності та керо­ваності. Перш за все, вимагає зміни сам підхід до формування механізмів регулювання інвести­ційними процесами на галузевому рівні. Всі про­цеси, які сьогодні проходять на різних рівнях господарювання, формуються з єдиного законо­давчого центру, тобто здійснюються єдиною цен­тралізованою системою. Галузі та підприємства намагаються виконувати всі ті умови, які вста­новлюють Президент, Верховна Рада, Кабінет Міністрів. Але ж ці умови беруть до уваги тільки інтереси держави в цілому, інтереси наповнення Державного бюджету. А інтереси підприємств та галузей не враховувались.

Відомо, що тільки підприємства виробляють матеріальні багатства, які забезпечують функці­онування всієї держави. Тому головною ланкою економічних перетворень повинно бути встанов­лення умов діяльності підприємств, які форму­ються в єдиному законодавчому центрі, але з урахуванням всіх вимог первинної ланки дер­жавної економіки.

Звідси, завдання для керівництва галузями полягає в тому, щоб організувати процес розроб­ки нових умов господарювання безпосередньо самими підприємствами та органічно поєднати з законотворчими процесами, що проходять на державному рівні. Тільки тоді можливе встанов­лення умов господарювання на довготривалій основі, що допоможе поєднати інтереси підприємств, галузей та інтереси держави в ціло­му. Виключення із процесу формування умов господарювання підприємств та цілих галузей, де повинні враховуватись всі особливості сучас­ного науково-технологічного прогресу, призво­дить до практично щоденної зміни законодавчо­го поля суб'єктів господарювання. Звичайно, за таких умов говорити про економічне зростання не приходиться.

Дуже часті зміни в законодавстві, що регу­лює інвестиційну діяльність, говорять про те, що інвестиційна політика досконально не відпрацьо­вана. Окрім того, невизначеність інвестиційної політики виявляється ще в тому, що спочатку для іноземного інвестора були створені еко­номічні умови більш сприятливі, ніж для внутрішніх інвесторів, що дуже сумнівно з різних точок зору. Інвестиційний клімат повинен бути для всіх учасників ринку однаковий. Можуть бути лише пріоритети в розвитку окремих, стра­тегічно важливих галузей, які необхідно розви­вати в першу чергу та від яких залежить критич­на маса, яка здатна зупинити економічну кризу.

Інвестиційна політика, що реалізується сьо­годні в практиці проведення економічних реформ в Україні, не враховує походження дже­рел фінансування, тому що нічого не робиться для формування умов, які стимулювали б та роз­вивали б внутрішнього інвестора. Однобічність у проведенні інвестиційної політики на практиці з акцентом поки що на іноземні інвестиції та ут­воренням умов тільки для іноземного інвестора не сприяє економічному зростанню економіки [13].

Необхідною умовою покращання інвестицій­ної та економічної ситуації в Україні є подальша децентралізація державного управління, яка здат­на підвищити демократичний потенціал суспіль­ства, сприяти підвищенню управлінської компе­тенції регіональних та місцевих органів влади. На жаль, сучасна практика формування інвести­ційних програм регіонального рівня є надто не­досконалою. У переважній більшості обласні інвестиційні програми є простим зведенням зібраних з районів проектів збільшення вироб­ництва певних підприємств, в яких економічне обґрунтування вкрай недосконале. Якщо брати до уваги місцевий рівень економічного розвит­ку, то можливостей сільських, селищних та міських у малих містах органів місцевого само­врядування недостатньо для кваліфікованого моніторингу та управління не тільки інвестицій­ними процесами, але й економічним розвитком в цілому. В штатному розкладі сільських та се­лищних ОМС часто немає навіть посади еконо­міста, що, як правило, пояснюється обмеженістю бюджетного фінансування. Навіть за наявності відповідних штатних одиниць в ОМС вищого рівня перевантаженість великою кількістю по­точних проблем не дає фахівцям можливості реального впливу на інвестиційні процеси.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 3 4 5 6 7 89 10 11 12 13