Роль органів державної влади в інвестиційному процесі

Органи державної влади на кожному рівні виконують певні функції [6].

Управління державними інвестиціями здійснюється загальнодержавними та місцеви­ми органами державної виконавчої влади й уп­равління і включає: -планування;

- визначення умов і виконання конкретних дій з інвестування бюджетних і позабюджетних коштів.

Державне регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом:

- використання інструментів податкової сис­теми з диференціацією суб'єктів і об'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг;

- проведення кредитної та амортизаційної полі­тики;

- надання фінансової допомоги у вигляді до­тацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей вироб­ництв;

- державними нормами, правилами і стандар­тами;

- антимонопольних заходів;

- роздержавлення та приватизації державної власності;

- визначенням умов користування землею, во­дою та іншими природними ресурсами;

- ліцензування спеціальних видів робіт у про­цесі здійснення інвестиційної діяльності в проектуванні, будівництві, вкладення інвес­тицій за межі України а також за допомогою:

- політики ціноутворення;

- експертизи інвестиційних проектів будівниц­тва;

- аналізу містобудування, прогнозування його розвитку;

- контролю за дотриманням інвестиційного законодавства, державних стандартів, норм і правил, затвердження містобудівної доку­ментації, інвестиційних програм і проектів будівництва, раціональним використанням територіальних і матеріальних ресурсів;

-інших заходів. Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється наступними суб'єктами:

- Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України;

- Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою Міністрів АРК.;

- місцевими державними адміністраціями;

- органами місцевого самоврядування;

- спеціальними уповноваженими на це держав­ними органами: Державним комітетом будів­ництва, архітектури та житлової політики (Держбуд України) - у сфері будівництва; Державною комісією з цінних паперів і фон­дового ринку - сфері інвестування в цінні па­пери; Фондом державного майна, його регіо­нальними відділеннями та представництва­ми - при інвестуванні в об'єкти приватизації; Міністерством економіки - щодо реєстрації промислово - фінансових груп та іншими міністерствами і відомствами.

Інвестування передбачає певний ризик, який повинен бути певною мірою контрольований державними органами. Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності та дже­рел інвестування, включаючи й іноземні інвес­тиції. Усім інвесторам забезпечується рівноправ­ний режим, який виключає застосування заходів дискримінаційного характеру, які могли б пере­шкоджати управлінню інвестиціями, їхньому використанню та ліквідації.

Практика інвестиційного процесу в Україні свідчить про те, що на різних рівнях ще не ос­мислені всі ті проблеми, які можуть виникати в процесі реалізації інвестиційної політики. Ігно­рування майбутніх проблем призвело до наслідків, які викликали такі негативні процеси:

- несприятливий інвестиційний клімат загнав більшу половину економіки України в тіньові структури;

- постійна зміна законодавчого поля не ство­рює нормальний інвестиційний клімат для внутрішніх та зовнішніх інвесторів, наприк­лад, надання пільг іноземним інвесторам, а потім їх зняття призвело до відтоку інозем­них інвесторів з України;

- невірно обрана стратегія і тактика залучення іноземних інвестицій вже призвела Україну до збільшення зовнішнього боргу держави та її техніко-технологічної залежності від еко­номічно могутніх держав, транснаціональних корпорацій. Ця залежність вже переходить і на політичний рівень надання міжнародних кредитів, ставиться в залежність від того, яка внутрішня політика проводиться в державі.

 

« Содержание


7  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я