Органи державної влади на кожному
рівні виконують певні функції [6].
Управління державними інвестиціями
здійснюється загальнодержавними та місцевими органами державної виконавчої
влади й управління і включає: -планування;
- визначення умов і виконання
конкретних дій з інвестування бюджетних і позабюджетних коштів.
Державне регулювання умов
інвестиційної діяльності здійснюється шляхом:
- використання інструментів
податкової системи з диференціацією суб'єктів і об'єктів оподаткування,
податкових ставок і пільг;
- проведення кредитної та
амортизаційної політики;
- надання фінансової допомоги у
вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих
регіонів, галузей виробництв;
- державними нормами, правилами і
стандартами;
- антимонопольних заходів;
- роздержавлення та приватизації
державної власності;
- визначенням умов користування
землею, водою та іншими природними ресурсами;
- ліцензування спеціальних видів
робіт у процесі здійснення інвестиційної діяльності в проектуванні,
будівництві, вкладення інвестицій за межі України а також за допомогою:
- політики ціноутворення;
- експертизи інвестиційних
проектів будівництва;
- аналізу містобудування,
прогнозування його розвитку;
- контролю за дотриманням
інвестиційного законодавства, державних стандартів, норм і правил, затвердження
містобудівної документації, інвестиційних програм і проектів будівництва,
раціональним використанням територіальних і матеріальних ресурсів;
-інших заходів. Державне
регулювання інвестиційної діяльності здійснюється наступними суб'єктами:
- Верховною Радою України,
Кабінетом Міністрів України;
- Верховною Радою Автономної
Республіки Крим, Радою Міністрів АРК.;
- місцевими державними
адміністраціями;
- органами місцевого
самоврядування;
- спеціальними уповноваженими на
це державними органами: Державним комітетом будівництва, архітектури та
житлової політики (Держбуд України) - у сфері будівництва; Державною комісією з
цінних паперів і фондового ринку - сфері інвестування в цінні папери; Фондом
державного майна, його регіональними відділеннями та представництвами - при
інвестуванні в об'єкти приватизації; Міністерством економіки - щодо реєстрації
промислово - фінансових груп та іншими міністерствами і відомствами.
Інвестування передбачає певний
ризик, який повинен бути певною мірою контрольований державними органами.
Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності та джерел
інвестування, включаючи й іноземні інвестиції. Усім інвесторам забезпечується
рівноправний режим, який виключає застосування заходів дискримінаційного характеру,
які могли б перешкоджати управлінню інвестиціями, їхньому використанню та
ліквідації.
Практика інвестиційного процесу в
Україні свідчить про те, що на різних рівнях ще не осмислені всі ті проблеми,
які можуть виникати в процесі реалізації інвестиційної політики. Ігнорування
майбутніх проблем призвело до наслідків, які викликали такі негативні процеси:
- несприятливий інвестиційний
клімат загнав більшу половину економіки України в тіньові структури;
- постійна зміна законодавчого
поля не створює нормальний інвестиційний клімат для внутрішніх та зовнішніх
інвесторів, наприклад, надання пільг іноземним інвесторам, а потім їх зняття
призвело до відтоку іноземних інвесторів з України;
- невірно обрана стратегія і
тактика залучення іноземних інвестицій вже призвела Україну до збільшення
зовнішнього боргу держави та її техніко-технологічної залежності від економічно
могутніх держав, транснаціональних корпорацій. Ця залежність вже переходить і
на політичний рівень надання міжнародних кредитів, ставиться в залежність від
того, яка внутрішня політика проводиться в державі.
» следующая страница »
1 2 3 4 5 6 78 9 10 11 12 ... 13