Тенденції та перспективи розвитку ринку житлово-комунальних послуг України

- різноманітність форм власності підприємств, що експлуатують системи водопостачання, водовідведення, тепло- і газопостачання;

- обмеженість прав власності відносно основ­них засобів (основні інженерні комунікації знаходяться в комунальній або загальнодер­жавній власності і для них форма власності не може бути змінена);

- право встановлення цін на послуги, що нада­ються, належить органам державної влади;

- несумісність функціональної та адміністра­тивної підпорядкованості (незалежно від форм власності підприємства функціональ­но підпорядковані відповідним галузевим органам, а адміністративно несуть підпоряд­кованість через органи державного управ­ління);

- нееластичний попит на послуги, що надають­ся (технічна побудова інженерних комуні­кацій при відсутності в більшості випадків відповідних приладів обліку робить попит на послуги підприємств житлово-комунально­го господарства практично незалежним від діючої системи цін і тарифів);

- функціонування в умовах постійного зрос­тання цін на енергоносії і матеріальні ресур­си, що складають велику частину собівар­тості послуг;

- монополістичний характер ринку житлово-комунальних послуг;

- сезонність споживання різних видів житло­во-комунальних послуг (газопостачання і цен­тралізоване опалювання — обсяг споживання збільшується починаючи з жовтня і закінчу­ючи травнем, найбільший пік спостерігається в січні; водопостачання і водовідведення — більший обсяг споживання в літній період;

утримання будинків і вивіз побутових

відходів — протягом року особливо не

змінюється). Щодо ринку послуг мережного господарства різних територіальних рівнів, то, окрім техно­логічних особливостей, які обумовлюють роз­виток монополізму на ринках, існують і соці­альні властивості комунальних послуг: унікаль­ний характер споживання комунальних послуг, який не дозволяє споживачам відмовитися від споживання послуг при підвищенні ціни на неї або інакше поводитися при зниженні ціни; дос­тупність послуг споживачам у будь-який час, коли у них виникає потреба (властивість безпе­ребійності та надійності надання комунальних послуг); необхідність повного задоволення по­треби в послузі, що є одним з важливих показ­ників якості комунального обслуговування та рівня комфортності життя населення.

Особливістю ЖКГ є те, що воно являє собою систему різнорівневих та взаємодіючих між со­бою елементів: обласні (регіональні) ЖКГ, адмі­ністративних районів, міст, населених пунктів міського типу, сіл. Тому і ринки послуг ЖКГ виділяють регіональні, адміністративних райо­нів, міські та сільські. Так, під регіональним (рай­онним, міським) ринком житлово-комунальних послуг розуміють просторову сукупність різних ринків житлово-комунальних послуг, кожен з яких являє собою сукупність соціально-еконо­мічних відносин між суб'єктами й державою з приводу купівлі-продажу цих послуг на території регіону (району, міста) відповідно до специфіч­них форм дії ринкових законів.

Вважаємо, що цей ринок можна поділити за технологічною ознакою - на ринки послуг жит­лового та комунального господарства, останній у свою чергу поділяється на ринки послуг ме-режного господарства (газо-, тепло-, водопоста­чання та водовідведення, вивіз побутових відходів) та господарства упорядкування (утри­мання будинків і споруд та прибудинкових те­риторій). Ринок житлових послуг за основними видами діяльності можна розділити на два види: управління житловим фондом та безпосередньо технічна експлуатація житлового фонду. Саме в розрізі окремих ринків, а не в цілому на рівні регіону, району, міста, потрібно проводити до­слідження розвитку ринків.

Чинниками, що є визначальними для розвит­ку ринку послуг ЖКГ в країні та, як наслідок, в регіоні є:

 

« Содержание

» следующая страница »
1 2 3 45 6 7 8 9 10 11 12